КОНЦЕПЦІЇ СЦЕНІЧНИХ ПОСТАНОВОК У СУЧАСНОМУ СВІТОВОМУ ОПЕРНОМУ ТЕАТРІ

Анотація

Мета статті – розглянути новітні постановочні тенденції у втіленні оперних творів провідними театрами світу, зокрема в таких аспектах, як роль постановочних прийомів і технологій, світлових і технічних можливостей, чинники сприйняття новітніх інтерпретацій глядачем у контексті музичного, драматургічного та сценографічного рішень на прикладі постановок світових оперних театрів 2012–2019 рр. Методологія дослідження полягає в комплексному застосуванні компаративного, аналітичного, джерелознавчого та логічного методів для з’ясування ролі новітніх тенденцій у сучасному оперному театрі, їхнього впливу на оригінальний задум композитора та органічність використання. Наукова новизна. Охарактеризовано впровадження новітніх прийомів і технологій у класичні музично-театральні постановки провідних театрів світу. Уперше світові новітні оперні постановки 2012–2019 рр. розглянуто в розрізі найновіших сучасних технічних, сценографічних та режисерських прийомів, що застосовуються під час реалізації опер класичного репертуару, а також порушено питання доцільності їхнього використання та впливу на публіку. Висновки. Винахідливі ходи та рішення режисерів-постановників та сценографів у європейському театрі подекуди надають виставам зовсім інших підтекстів і розкривають нові палітри драматургії. Сучасні технології, такі як будь-якого роду візуальні проекції, анімації, плунжерні системи театральних сцен та різноманітні платформи, піднімають оперне мистецтво на новий рівень. Проте новітні постановочні тенденції, котрі не завжди доцільні з погляду візуального, драматургічного та музичного прочитання, можуть призвести до провалу вистави, що не виправдовує занадто сміливої інтерпретації твору.