Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство»

Пластична виразність актора: режисерські пошуки в царині візуальної культури

2025-06-30T17:14:05+03:00

Метою статті є визначення особливостей пластичної культури професійних і непрофесійних виконавців народного й сучасного танцю в сценічному й екранному просторі, а також обґрунтування оптимальних режисерських прийомів окреслення ролі хореографії в аудіовізуальному мистецтві. Результати дослідження. У процесі дослідження застосовано низку наукових методів, зокрема діалектичний метод, який використано для глибокого аналізу трансформацій у взаємодії хореографічного, сценічного й аудіовізуального мистецтва. За допомогою історико-культурного методу досліджено еволюцію хореографії на сцені та екрані. Завдяки аналітичному методу висвітлено вплив екранних медіа на хореографічне мистецтво. Емпіричний метод дає змогу дослідити творчі практики режисерів, хореографів, балетмейстерів, професійних і непрофесійних виконавців народних і сучасних танців у театрі та кіно. Зазначені методи дозволяють дослідити становлення й розвиток пластичної виразності актора в українському кіно й театрі. Виявлено, що самобутня природа кіномистецтва формується в тісній взаємодії з хореографічним мистецтвом. Наукова новизна. У статті розкрито особливості пластики виконання народного й сучасного танцю професійними й непрофесійними виконавцями. Подано народний і сучасний танець як унікальний складник і репрезентант національної ідентичності в сценічних та екранних творах. Розкрито особливості творчої співпраці режисера, хореографа й виконавця в роботі над народним і сучасним танцем у його сценічній та екранній версіях. Висвітлено унікальну роль режисера в інтерпретації хореографічних постановок на сцені та екрані. Висновки. Виявлено, що режисери театру й кіно не лише демонструють оригінальність власної інтерпретації хореографічних творів на сцені та екрані, але й поширюють та популяризують народний танець, сучасний танець та балет. З’ясовано, що режисери екранного мистецтва використовують технологічні можливості екранної мови, її універсальні комунікативні здатності з метою представлення глядачеві складної танцювальної хореографії. Доведено роль сучасного й народного танцю у формуванні пластичної культури актора.

Кубанська піснетворчість української етнокультурної традиції

2025-07-01T11:56:16+03:00

Народнопісенна культура та історія українців Кубані як духовна цінність української національної культури перебуває в центрі уваги вже кількох поколінь дослідників: тут слід назвати імена А. Головатого, Я. Кухаренка, Я. Бігдая, О. Кошиця, М. Дикарева, П. Короленка, О. Бежковича, Ф. Щербини, С. Ерастова, О. Півня, Г. Концевича, І. Варавви, М. Мишанича та інших етнографів, мовознавців, істориків, фольклористів ХІХ– ХХ ст., етнографічно-фольклористичний доробок яких було ретельно опрацьовано історіографом української фольклористики Кубані — сучасним кубанським україністом В. Чумаченком.

Сучасний голос Кропивниччини у записах «Баби Єльки»

2025-07-01T12:02:30+03:00

У 2024 р. у світ вийшов збірник «Тисяча пісень “Баби Єльки”», який презентує сучасний зріз пісенної традиції в селах Кіровоградської області.

Фольклористична спільнота вже кілька років слідкує за діяльністю громадської організації «Баба Єлька» (https://babayelka.kr.ua/) з Кропивницького (обласного центру Кіровоградської області). Учасники проєкту активно викладають у соцмережах дописи та польові відео з власних поїздок селами Кропивниччини, організованих під керівництвом співзасновниці «Баби Єльки», етноспівачки Світлани Гречанюк (Буланової). Усе розпочалося з бажання віднайти пісні, які чули від своїх бабусь у дитинстві. Поступово збирачі захопилися записом пісенного фольклору рідного краю. За період 2018–2024 рр. накопичено чимало фольклорних записів, серед яких 1200 пісень.

Робота над репертуаром та реконструкцією традиційних обрядових дійств у фольклорному колективі: методика й практика

2025-06-30T15:41:34+03:00

Мета статті — висвітлити специфіку підбору репертуару та ключові етапи роботи над пісенними творами у вторинному фольклорному колективі; описати основні засади реконструкції традиційних обрядових дійств. Результати дослідження. У статті схарактеризовано особливості підбору та основні джерела поповнення репертуару різних за складом фольклорних колективів. Означено провідні етапи роботи над вивченням народнопісенних творів, які включають ознайомлення з етносередовищем їх побутування, прослуховування першоджерел, аналіз фонетичних особливостей мови та діалектів, визначення музичної фактури, розучування музичного матеріалу з урахуванням основних прийомів і манери виконання, варіативності, тембрового та ритмічного ансамблю тощо. Подано рекомендації щодо реконструкції традиційних обрядових дійств, які сприяють відтворенню якомога реальнішої картини традиційної обрядовості певного етносередовища. Наукова новизна. На основі практичного досвіду авторів публікації запропоновано оптимальну послідовність дій при вивченні народновокальних творів у фольклорному колективі, визначено провідні чинники гармонійної інсценізації календарних та родинних обрядів, що дозволяють максимально наблизити їх сценічне втілення до природних умов побутування. Висновки. Запропонований матеріал дає можливість керівникам фольклорних гуртів, особливо на початковому етапі їхньої діяльності, якомога ефективніше побудувати репетиційну роботу з ансамблем, урізноманітнити способи оновлення репертуару та сформувати правильне ставлення до специфіки відтворення народномузичного матеріалу в сценічних умовах. У ході дослідження виявлено, що основними способами поповнення репертуару фольклорного колективу є усне переймання пісень та інструментальних творів від їх носіїв у сільській місцевості, збір народномузичних матеріалів у фольклористичних експедиціях, послуговування записами інших збирачів, а також використання зразків традиційної музики, опублікованих на різних онлайн-ресурсах та надрукованих у фольклорних збірниках

Штучний інтелект у фешн-дизайні: міфи й реальність практики застосування

2025-07-01T10:55:33+03:00

Метою статті є аналіз потенційних можливостей тандема «дизайнер — штучний інтелект» для пошуку креативних дизайнерських рішень сучасного одягу та впливу цього потенціалу на трансформацію індустрії моди в сталу екологічну екосистему. Результати дослідження. Проаналізовано особливості функціонування тандема «дизайнер — штучний інтелект» на етапах життєвого циклу фешн-виробів. Для пошуку концепцій дизайнерських рішень обрано підхід, що ґрунтується на синтезі мистецтв. Розкрито можливості тандема «дизайнер — Ideogram» у генерації креативних дизайнерських рішень. Визначено чинники впливу тандема на аспекти сталості індустрії моди. Розглянуто приклади міфів та реальності застосування штучного інтелекту (ШІ) у сфері індустрії моди. Схарактеризовано підхід до диференціації реальних можливостей технологій ШІ від перевищених очікувань та міфів про функціональність ШІ. Наукова новизна дослідження полягає в адаптації методики проєктування виробів сучасного одягу для застосування тандема «дизайнер — ШІ» з використанням синтезу мистецтв. Вперше схарактеризовано ролі тандема «дизайнер — ШІ» в процесах трансформації сталості індустрії моди. Висновки. Результати пошуку дизайнерських рішень на основі тандема «дизайнер — ШІ» з використанням синтезу мистецтв показали ефективність застосування нейромережі Ideogram у тандемі з дизайнером для генерації образів у процесі пошуку креативних дизайнерських рішень. Аналіз напрямів впливу тандема «дизайнер — ШІ» на аспекти сталості індустрії моди підтвердив його значний гомеостатичний потенціал. Практичне застосування результатів дослідження полягає в можливості їх використання для генерації креативних дизайнерських рішень моделей сучасного одягу. Подальші напрями досліджень можуть бути спрямовані на вивчення особливостей застосування у сфері індустрії моди агентів штучного інтелекту, заснованих на алгоритмах Генеративних Змагальних Мереж.

Автентика в об’єктах предметного дизайну на прикладі косівської мальованої кераміки як національної культурної спадщини

2025-07-01T11:08:06+03:00

Мета статті — дослідити особливості формотворчих пошуків дизайнерів у створенні виробів сучасного дизайну на базі національної культурної спадщини, зокрема мотивів косівської мальованої кераміки, а також формування й збереження етнічної ідентичності в співпраці майстра та дизайнера. Результати дослідження. У процесі досліджень було розглянуто та проаналізовано низку дизайнерських проєктів, колекцій, композицій, що базуються на автентичних джерелах культурної спадщини, проєктуються різними виражальними засобами й технологіями. Наголошено на колаборації майстер — дизайнер, на окремих явищах імітації дизайну, зокрема на прямому наслідуванні твору окремими брендами, що загалом спотворює термін «дизайн». Доведено, що важливим складником проєктування є збереження авторської ідентичності, яка не лише визначає оригінальність твору, а й сприяє розвитку культурного коду в сучасному мистецтві. Наукова новизна. Вперше комплексно досліджено формотворення в дизайні на прикладі окремої традиції культурної спадщини — косівської мальованої кераміки; проведено порівняльний аналіз у застосуванні різних виражальних засобів. Особливу увагу акцентовано на збереженні в дизайні авторської ідентичності як важливого складника проєктування. Висновки. За результатами досліджень можемо стверджувати, що дизайнерська практика у формотворенні сучасного предметного середовища в контексті «етно» є трендовим явищем, зокрема й використання дизайнерами мотивів косівської мальованої кераміки. Перспективним напрямом подальших досліджень є розширення тематики використання національної спадщини в дизайнерській практиці предметно-просторового середовища, оскільки суспільний інтерес до цього мистецького явища продовжує зростати.

Синергія художньо-композиційних прийомів в основі парфумерного дизайну

2025-07-01T11:22:48+03:00

Мета статті полягає в теоретичному й емпіричному обґрунтуванні симбіотичного та синестезійного потенціалу композиційних складників, зокрема форми, кольору й аромату, в парфумерному дизайні. Джерельну базу становлять дизайн-проєкти флаконів для парфумів відомих світових брендів. Результати дослідження. Обґрунтовано роль і місце дизайну флаконів парфумів в інноваційному адаптуванні до динамічних тенденцій парфумерної галузі, значення якого виходить за межі чистої естетики, слугуючи потужним інструментом для передачі цінностей бренду, унікальності та витонченості аромату, впливу на вибір і прихильність споживачів, окреслення суспільних тенденцій. Визначено передумови та чинники впливу на розвиток парфумерного дизайну; основні етапи створення унікального дизайн-продукту (флакона для парфумів), що втілює суть бренду, посилює загальний сенсорний досвід, справляючи незабутнє враження на споживачів і зміцнюючи ідентичність бренду в конкурентному світі парфумерії. Наукова новизна полягає в упорядкуванні та систематизації прикладів оригінального за художньо-композиційним рішенням парфумерного дизайну відомих світових брендів. На основі комплексного підходу проведено ретроспективний структурно-семантичний аналіз візуальних засобів і стилістичних тенденцій у дизайні парфумерних брендів Thierry Mugler і Map of the Heart на різних етапах їх розвитку; визначено особливості прояву синергії й синестезії візуальних й ольфакторних складників як естетичних показників якості дизайну досліджуваних парфумів в естетично значущому змісті (художня виразність) і цілісності композиційно-пластичного рішення. Висновки. Виявлено особливості художньої образності відомих брендових парфумів Thierry Mugler й Map of the Heart на різних етапах розвитку, а саме: художня естетизація, декоративність, вишуканість, оригінальність, різноманітність колірної гами, форми й оптимального композиційного рішення.

Універсальні принципи візуалізації ієрархії: поєднання функціональності, залучення та доступності в дизайні вебінтерфейсів

2025-07-01T11:34:01+03:00

Мета статті полягає в дослідженні ієрархічної структури візуальних елементів у багаторівневому дизайні вебінтерфейсу з акцентом на когнітивні принципи, що впливають на сприйняття користувачів та ефективність навігації. Досліджується роль типографічної ієрархії, просторового розташування та динаміки кольорів у підвищенні доступності інформації та взаємодії. Особлива увага приділяється інтеграції методів візуальної сегментації, щоб збалансувати первинний, вторинний і третинний рівні вмісту, забезпечуючи узгоджений та інтуїтивно зрозумілий досвід користувача. Крім того, досліджується концепція управління когнітивним навантаженням з аналізом того, як елементи інтерфейсу впливають на здатність користувачів обробляти, зберігати та діяти на основі представленої інформації. Результати вказують на те, що структуровані візуальні ієрархії покращують точність пошуку інформації та ефективність виконання завдань. Емпіричне тестування двох архітектур інтерфейсу, одна з яких заснована на відкличній обмежено флюїдній ієрархічній сітці, а інша — на прогнозній модульній адаптації, що демонструє явні переваги та обмеження. Хоча структура на основі сітки сприяла швидкому розпізнаванню первинного вмісту, вона вимагала додаткових взаємодій для отримання вторинної та третинної інформації. І навпаки, прогностична модель надавала більший доступ до контекстних деталей, але вимагала вищої початкової когнітивної адаптації. Експериментальна перевірка за допомогою контрольованих досліджень користувачами підтвердила, що структуровані ієрархії зменшують когнітивне перевантаження, зберігаючи послідовний просторовий розподіл вмісту, тоді як динамічні макети оптимізують потік інформації на основі моделей взаємодії. Наукова новизна полягає в інтеграції ієрархічної візуальної сегментації з принципами адаптивного дизайну, що забезпечує адаптивну пріоритизацію компонентів інтерфейсу. Крім того, досліджуються нові застосування вигнутих елементів інтерфейсу, що обумовлено їхньою ефективністю в підвищенні залученості користувачів і рівня взаємодії. Висновки. Проведене дослідження наголошує на необхідності збалансування структурованих і динамічних візуальних ієрархій у дизайні вебінтерфейсу. Хоча жорстка сегментація забезпечує ясність і передбачуваність, адаптивна реструктуризація підвищує ефективність взаємодії, узгоджуючи розподіл вмісту з поведінкою користувачів.

Дослідження арт-об’єктів в аспектах інноваційно-технологічної інтеграції в сучасний інтер’єрний простір

2025-07-01T11:43:55+03:00

Мета статті — дослідження аспектів інноваційно-технологічної інтеграції арт-об’єктів в сучасний інтер’єрний простір через використання інноваційних технологій. Результати дослідження. Результати критичного аналізу сучасних досліджень та систематизація отриманих даних визначили ключові аспекти інноваційно-технологічної інтеграції арт-об’єктів у сучасний інтер’єрний простір, а саме: 1) аспект динамічності, де людина адаптується або налаштовується на інтерактивні зміни арт- об’єктів в інтер’єрному просторі; 2) аспект партисипативності, де арт-об’єкти в інтер’єрному просторі інтегруються через залучення реципієнта та комунікативних практик; 3) аспект гібридизації, де перетворення арт-об’єкта відбувається завдяки гнучкості, поєднання науки та образотворчого мистецтва в інтер’єрному середовищі. Структурування та аналіз визначених аспектів інноваційно-технологічної інтеграції арт-об’єктів дозволило виявити їх основні характерні можливості в процесі трансформації простору сучасного інтер’єру, що знайшло відображення у розробленій візуальній структурній схемі. Наукова новизна полягає у визначенні основних аспектів інноваційно-технологічної інтеграції арт- об’єктів у сучасний інтер’єрний простір, заснованих на використанні цифрових технологій та аналізі їх ключових можливостей у перетворенні сучасного естетичного артпростору на функціональне середовище. Висновки. Дослідження показало, що інтеграція цифрових технологій у дизайн інтер’єру відкриває нові можливості для створення інноваційних мистецьких просторів. Теоретичні результати сприяють формуванню сучасного підходу до взаємодії арт-об’єктів із простором, розширюючи творчі можливості та методи в артдизайні. Перспективою подальших досліджень є виявлення та вивчення нових інноваційних підходів, а також розробка ефективних стратегій взаємодії між творчістю художників, дизайнерів та цифровими технологіями.

«Єдність розмаїття»: втілення ідеї культурної різноманітності в сучасному типографічному дизайні

2025-07-01T11:49:53+03:00

Мета статті — на основі застосування методів спостереження та аналізу сучасних типографічних проєктів визначити наявність впливу цінності культурного розмаїття на проєктні пріоритети дизайнерів 2020-х рр., а також виявити підходи до її втілення. Результати дослідження. Під час збору та аналізу емпіричних матеріалів виділено два варіанти проєктних стратегій для втілення ідеї. Перший підхід — збереження, відродження й оптимізація до сучасного цифрового середовища традиційних видів писемності та шрифтів. Другий підхід — використання евристичного методу комбінування, при якому візуально різноманітні за стилем складники об’єднуються в цілісну концепцію. На основі таких оригінальних поєднань створюється унікальна стилістика, яка відтворює й унікальність бренду, й ідею культурного розмаїття. Обидва підходи продемонстровано на прикладах українських та зарубіжних проєктів, що розроблені в останні 3-5 років. Наукова новизна полягає в міждисциплінарності дослідження типографічного складника проєктів та виявлення соціокультурної детермінації вагомих тенденцій сучасного графічного дизайну. Висновками проведеного дослідження є підтвердження взаємовпливу ціннісних орієнтацій у суспільствах та інституції графічного дизайну, зокрема у візуальних рішеннях шрифтів і типографії, а також формулювання перспектив подальших міждисциплінарних науково-практичних досліджень: розроблення та обґрунтування освітніх заходів і програм, які сприяють: 1) глибшому розумінню культурних впливів на типографічний дизайн; 2) підготовці дизайнерів до створення робіт, які резонують водночас і з глобальними, і з локальними запитами; 3) здійсненню тематичних досліджень успішних і невдалих прикладів типографії з культурним контекстом в комерційних і мистецьких проєктах.

Фестивалі-конкурси молодих виконавців української народної музики в місті Рівне як складник фольклорного руху кінця ХХ – початку ХХІ століття

2025-06-30T19:53:36+03:00

Мета статті — осмислити роль мистецьких конкурсів молодих виконавців української народної музики в місті Рівне в контексті фольклорного руху кінця ХХ – початку ХХІ ст. Результати дослідження. Досліджено історію та концепцію фестивалів/конкурсів молодих виконавців української народної музики, що започатковані на кафедрі музичного фольклору Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету (РДГУ) на початку 2000-х років. Рівненська Кафедра музичного фольклору — одна з небагатьох у закладах вищої освіти (ЗВО) України, що готує фахівців для сфери української традиційної народної музичної культури, на той час проводила активну культурно-мистецьку роботу, зокрема є засновником конкурсів молодих виконавців української народної музики «З народного джерела» та «Передзвін». Концепція фестивалю-конкурсу «З народного джерела» передбачала виявлення талановитих виконавців української народної пісні та інструментальної музики, підтримання різноманітних форм популяризації музичного фольклору та зміцнення творчих зв'язків між учнівською та студентською молоддю України. Наукова новизна: Уперше в центрі наукового осмислення опинилися фестивалі-конкурси молодих виконавців української народної музики в місті Рівне «З народного джерела» та «Передзвін» як складник фольклорного руху кінця ХХ – початку ХХІ ст., як форми й методи творчої музичної діяльності, основною метою яких є збереження та трансляція прийдешнім поколінням автентичної народномузичної культурної спадщини. Висновки. Поширення фестивального досвіду серед закладів мистецько-освітянської галузі — від шкіл, училищ до університетів та консерваторій — не тільки підніме імідж традиційної культури, а й дозволить значно активізувати роботу з вивчення та популяризації народномузичного мистецтва. Культурно-освітні проєкти відіграли важливу роль у формуванні національної свідомості молодого покоління українців. Сьогодні важливо осмислити здобутки творчих проєктів у площині соціального та етнокультурного значення.

Твори азербайджанських композиторів для юних піаністів

2025-06-30T20:07:04+03:00

Мета статті — дослідити методологічну й художньо-естетичну значущість фортепіанних творів азербайджанських композиторів у навчанні юних піаністів. Результати дослідження. Важливу роль у становленні та розвитку жанру музики для дітей відіграв У. Гаджибейлі та всі наступні покоління азербайджанських композиторів: А. Зейналли, Г. Гараєв, Ф. Аміров, А. Аббасов, Д. Гаджиєв, Т. Кулієв, А. Алізаде, В. Адігезалов і багато інших. Ці композитори талановито синтезували національні та європейські музичні традиції, спираючись на світові музичні шедеври, створені Р. Шуманом, П. Чайковським, К. Дебюссі та іншими видатними класиками. Наукова новизна статті полягає в тому, що автор уперше дослідив традиції та новаторство у створенні азербайджанськими композиторами фортепіанної літератури для дітей. Висновки. На сьогодні закладені У. Гаджибейлі історичні традиції активно розвиваються й творчо оновлюються. У своїх лаконічних фортепіанних мініатюрах, розроблених спеціально для юних піаністів, композитори прагнуть до гранично рельєфної та яскравої образності, що відкриває широкий простір для розвитку дитячої уяви. Створені для дітей роботи є методично цінним та ефективним навчальним репертуаром, оскільки враховують специфіку національного музичного сприйняття. Жанр музики для дітей і нині зберігає свою актуальність у творчому доробку азербайджанських композиторів.

Всеукраїнський фестиваль-конкурс колективів народного хорового співу імені Порфирія Демуцького як чинник збереження національної музичної культури

2025-06-30T20:17:37+03:00

Мета статті — осмислити феномен Всеукраїнського фестивалю-конкурсу колективів народного хорового співу імені Порфирія Демуцького як чинника збереження національної культури. Результати дослідження. Упродовж тридцяти років (від 1995 р.) цей фестиваль-конкурс сповідує основну мету — збереження сталих традицій народної пісенної творчості, виявлення художніх багатств народної хорової поліфонії в розмаїтті регіональних особливостей, популяризація унікальних зразків виконавських стилів гуртового співу, надання більшої конструктивності, системності й цілеспрямованості роботі музичної громадськості України. За час його проведення змінювалися склад журі, типологія хорових колективів-учасників, урізноманітнювався репертуар, однак незмінним залишалося слідування основній меті. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що Всеукраїнський фестиваль-конкурс колективів народного хорового співу імені Порфирія Демуцького вперше представляється як чинник збереження національної культури, регіональної самоідентифікації. Як синтез-форма, «фестиваль-конкурс» дає можливість учасникам не тільки змагатися, а й спілкуватися, взаємозбагачуватися, а членам журі — визначати призові місця й заохочувальні призи. Висновки. Історія проведення Всеукраїнського фестивалю-конкурсу колективів народного хорового співу імені Порфирія Демуцького засвідчує повагу до чільної постаті українського хорового руху — композитора й педагога Порфирія Демуцького (1860–1927). Хор, котрий працював під його управою у 1889–1920 рр. в селі Охматів, тепер Черкаської області, залишається прикладом для наслідування. Проведення фестивалю-конкурсу виступає чинником активізації хорового процесу й збереження національної музичної культури в її жанровому та регіональному розмаїтті, оскільки майже 200 хорів та ансамблів взяли участь у ньому. Не сподіваючись на державну підтримку, хорові діячі Михайло Гринишин, Анатолій Авдієвський та Петро Андрійчук, котрі очолювали журі фестивалю-конкурсу, стали лідерами мистецького процесу й своїм авторитетом утримують цю акцію впродовж трьох десятиліть. Перспективи подальших досліджень вбачаються в поглибленому вивченні регіональних відмінностей репертуару та виконавської манери хорових колективів народного співу.

Італійська опера в історичних процесах еволюції жанру

2025-06-30T20:27:53+03:00

Мета статті — окреслити етапи становлення жанру опери, виявляючи основні чинники, що спонукали жанр до розвитку та змістово-стильової трансформації. Результати дослідження. Проаналізовано етапи еволюції оперного жанру на прикладі італійської опери. Окреслено змістово-образне наповнення оперних сюжетів, притаманних різним епохам; визначено етапи виникнення жанрових різновидів опер (opera seria, opera buffа, opera semiseria, романтична, веристська драма). Висвітлено питання появи оперних амплуа, етапи виникнення, розквіту та переосмислення вокального стилю bel canto, його вплив на розвиток вокальної стилістики. Зазначено, що сьогодення оперного театру демонструє значний потенціал оперного жанру через трансформацію та взаємодією з іншими музично-театральними жанрами. Наукова новизна полягає в комплексному підході до розгляду еволюції оперного жанру: окреслення змістово-тематичного наповнення оперного спектаклю, етапи формування типажів оперних героїв, зміну вокальної стилістики та естетики співу. Висновки. Трансформація оперного жанру демонструє його винятковий творчий потенціал, що породив численні моделі реалізації музичної драматургії в синтезі з театральною естетикою й вокальною виразністю. Історія італійської опери найбільш показово демонструє динаміку розвитку жанру та тенденції, що стали світовими трендами музичного театру. Розуміння естетико-стильових засад цих етапів стає невіддільним складником фахового потенціалу сучасного вокаліста, здатного реалізовувати себе в реаліях сьогодення театрального музичного простору.

Жанрово-стильові та виконавські особливості збірки «11 характерних етюдів для гобоя або саксофона» В’ячеслава Цайтца

2025-06-30T22:22:27+03:00

Мета статті — визначення жанрово-стильових та виконавських особливостей збірки «11 характерних етюдів для гобоя або саксофона» В’ячеслава Цайтца та його значення у формуванні професіоналізму молодих музикантів. Результати дослідження. На основі аналітичної характеристики збірки «11 характерних етюдів для гобоя або саксофона» В. Цайтца визначено, що пропоновані мініатюри спрямовані на розвиток технічних навичок, виразності виконання та розкриття тембрового потенціалу інструмента. Технічні, артикуляційні труднощі автор подає поступово, як і тональності — в порядку зростання. Окремі етюди мають досить об’ємну структуру, що сприяє формуванню витривалості в молодих виконавців. Також методико-виховна цінність етюдів у процесі навчання здобувачів полягає у формуванні в них умінь передавати образний зміст різностильових творів класико-романтичної доби, позначених веристською естетикою, джазовою стилістикою. Наукова новизна пропонованої статті полягає в актуалізації нотографічного матеріалу, проаналізованого вперше, та окресленні доцільності його використання в навчальному процесі молодих музикантів. Висновки. Збірка «11 характерних етюдів для гобоя або саксофона» В. Цайтца збагатила український педагогічний репертуар у цій сфері навчальної літератури та набуває значної популярності в педагогічному репертуарі саксофоністів.

Огляд музичних трактатів XІV–XVI ст. Центрально-Східної Європи та їх роль у запровадженні українського багатоголосся

2025-06-30T22:31:03+03:00

Мета статті — проаналізувати музично-теоретичні трактати XIV–XVI ст., що були поширені в Центрально-Східній Європі, та визначити їх вплив на формування українського багатоголосся. Результати дослідження. Проведено системний аналіз музично-теоретичних трактатів у культурному контексті творчості польських, італійських, французьких та німецьких композиторів і теоретиків, а також музикантів з українських територій, які в означений період входили до складу Королівства Польського та Речі Посполитої. Виявлено, що на початку XVI ст. в церковній музиці українських земель простежується вплив західноєвропейської поліфонічної традиції. Збережені музично-теоретичні трактати, що містять описи новітніх нотних систем, засвідчують поступовий процес інтеграції західноєвропейських музичних практик в українське музичне середовище. У цей період українські музиканти та теоретики формують авторські елементи музичного стилю, що стало основою для подальшого розвитку композиторської творчості. Наукова новизна. У ході дослідження вперше наголошено на головних чинниках поширення багатоголосся в українській музичній культурі, зокрема бурхливий розвиток західноєвропейської музичної теорії та поширення реформаційних течій серед українців. Висновки. Музичні трактати XIV–XVI ст. стали не лише джерелом теоретичних знань, а й каталізатором становлення української багатоголосої традиції. Першими новаторами стали музиканти з західних регіонів України. Водночас адаптація новітніх музичних практик відбувалася зі збереженням національних традицій і творчим переосмисленням запозичених елементів, що засвідчує як самобутній характер української музичної культури, так і високий рівень професійної підготовки. Водночас окремі аспекти, пов’язані з участю протестантських шкіл і храмів, а також світських капел і музичних цехів у поширенні багатоголосся на українському культурному просторі залишаються недостатньо дослідженими й потребують подальшої наукової рефлексії.

Опера й кінематограф: конвергенція в контексті соціокультурних змін

2025-06-30T22:38:46+03:00

Мета статті — дослідити специфіку конвергентних процесів між оперним та кіномистецтвом, що змінювалися під впливом технологічних і соціокультурних перемін. Комплексний міждисциплінарний підхід, заснований на музикознавчих, театрознавчих і кінознавчих методах аналізу, дав змогу розкрити механізми взаємовпливу цих мистецтв та адаптацію до викликів часу. Результати дослідження. Аналіз показує, що криза оперного жанру розпочалася в другій чверті XX ст., коли опера втратила зв’язок із традиційною аудиторією. Цей процес був зумовлений естетичними пошуками композиторів, які відходили від звичної музичної мови, створюючи складні для сприйняття публікою твори. З іншого боку, кіно швидко адаптувалося до потреб індустріального суспільства, пропонуючи доступний і зрозумілий формат масового мистецтва. У дослідженні проаналізовано культурну й соціальну динаміку цього періоду, зокрема занепад популярності опери та зміни в архітектурі оперних театрів. Вирішальну роль у зміні кіноаудиторії відіграла поява звукового кіно, яке запозичило багато елементів оперної культури, створюючи водночас власну художню мову. Наукова новизна. Вперше предметно й послідовно проаналізовано досвід конвергенції опери та кіно, зокрема те, як кіновиробництво не лише інтегрувало елементи оперної культури, а й адаптувало її до масового споживання, сприяючи демократизації опери як мистецтва. Висновки. Конвергенція опери та кіно має історію, яка відзначалася трансформаціями в обох мистецтвах. У XXI ст. опера має потенціал для оновлення завдяки використанню кінематографічних технологій, цифрових платформ і мультимедійних рішень. Поєднання традицій оперного мистецтва з кінематографом відкриває нові можливості для розширення аудиторії та збереження художньої значущості жанру в сучасному культурному просторі. Отримані результати дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення міждисциплінарних процесів у сфері музичного, театрального та кінематографічного мистецтва.

Музичне прочитання лірики Василя Симоненка в сучасній пісенній творчості

2025-06-30T22:53:00+03:00

Мета статті — виявити особливості музичного прочитання лірики Василя Симоненка в сучасній пісенній творчості. Результати дослідження. Поезія В. Симоненка стала популярною в творчості сучасних музикантів. Найбільшої кількості музичних інтерпретацій серед усієї лірики молодого поета набули «Лебеді материнства» (музика А. Пашкевича, виконавці — Волинський, Черкаський народні хори, Квітка Цісик, Джамала) і «Ти знаєш, що ти — людина?» (музика Віктора Морозова, виконавці — гурти «Смерічка», «Піккардійська терція»; музика Дмитра Кацала, виконавиця Оксана Муха). Наукова новизна полягає у вивченні музичних інтерпретацій лірики Василя Симоненка в сучасній пісенній творчості. Висновки. Наративи творчості Василя Симоненка актуальні в наш час. Поет порушує глибинні проблеми буття: любові як найвищої цінності, людської гідності й сили духу, моралі й відповідальності за себе, ставлення до матері й рідної землі, сенсу життя й призначення людини. Водночас у його творах яскраво відображені символи української національної ментальності. Це підтверджує зацікавленість музикантів різних поколінь поетичною спадщиною Василя Симоненка. Лірика поета стала джерелом натхнення для багатьох генерацій українців. Водночас з вокально- хоровими творами академічного напряму увагу привертає перелік пісень у жанрі естрадної музики. З-поміж усієї лірики автора найпопулярнішими серед музикантів стали поетичні візитівки митця — «Лебеді материнства» і «Ти знаєш, що ти — людина?». Вічні теми кохання, свободи, пошуку себе, поваги до Батьківщини нагальні в усі часи. Тому поетичні рядки Василя Симоненка стають літературною основою для інтерпретацій артистів, творчість яких апелює до різних аудиторій. Слухач може доторкнутись до душі «нескореного пророка» у вальсі Б. Весоловського, поп-році Kozak system, соулі Джамали, козацькому марші Т. Компаніченка, народному співі хору імені Г. Верьовки, ліричній сповіді К. Цісик і сестер Тельнюк.

Типологізація українського «героїчного» кінематографа (2014–2024 рр.): морфологічно-тематичний аспект

2025-06-30T15:53:33+03:00

Метою статті є типологічний аналіз «героїчного» кінематографа часів російсько- української війни на основі виділення певних морфологічних і тематичних критеріїв. Під «героїчним» кінематографом розуміється кінематограф, у якому центральним персонажем є людина, що демонструє героїчні вчинки, особливе ставлення до країни, тобто людина з рисами героя. Результати дослідження. Морфологічно-тематичний підхід до дослідження дозволив визначити основні критерії типологізації «героїчного» кінематографа України часів російсько-української війни. В основу тематичної типології сучасного українського «героїчного» кіномистецтва часів російсько-української війни покладені критерії, серед яких: 1) хронологічно-територіальний критерій; 2) гендерний критерій; 3) критерій ідеологічного та політичного контексту; 4) критерій емоційного впливу на аудиторію тощо. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі критеріїв типологізації визначені певні типи героїв, через які розкриваються прояви героїчної поведінки в українському кінематографі часів російсько- української війни. Водночас зазначається, що перелік таких типів «носіїв героїзму» не може бути вичерпним, а будь-яка типологія може бути недосконалою, але дозволяє деталізувати дослідження українського «героїчного» кінематографа. Висновки. В статті запропонована номенклатура тематичних блоків українського «героїчного» кінематографа за такими критеріями: 1) хронологічно-територіальним критерієм; 2) критерієм за типом героя, через який розкриваються прояви героїчної поведінки; 3) гендерним критерієм; 4) мотиваційним критерієм; 5) критерієм ідеологічного та політичного контексту; 6) критерієм емоційного впливу на аудиторію. Серед виділених типів героїв є такі: громадський активіст, доброволець, професійний військовий, митець-захисник, жінка-захисниця, рятувальник, пересічна людина тощо. Отримані в ході дослідження результати дозволяють надалі розглядати на матеріалі документального й ігрового українського «героїчного» кінематографа часів російсько-української війни як різні типи героя, так і засоби художньої екранної виразності, якими ці типи створюються. Використання морфологічно-тематичного підходу до типологізації українського «героїчного» кінематографа дозволяє деталізувати складники його творів під час мистецтвознавчого аналізу. Окремим перспективним напрямом подальших досліджень є існування «героїчного» кінематографа України часів російсько- української війни на формотворчому рівні, який дозволить виявити основні морфеми, якими описуються певні типи героїв.

Звук і музика в кіно: емоційний вплив на аудиторію у світлі проблеми інтерактивності

2025-06-30T16:30:37+03:00

Мета статті — крізь призму проблеми інтерактивності з’ясувати особливості та інструменти впливу звуку й музики в кіно на емоції глядацької аудиторії. Результати дослідження. У статті наголошується, що здатність звуку й музики впливати на емоційні та когнітивні процеси визначає необхідність звукового супроводу будь-якого аудіовізуального твору, особливо кіно. Звуки й музика створюють відповідну атмосферу та емоційний настрій аудиторії, залишаючись фундаментальним складником виробництва кінофільмів, взявши на себе провідну роль у досвіді перегляду їх аудиторією, адже саме звук має здатність створювати мультисенсорний досвід, що посилює загальний вплив візуального зображення. Наукова новизна полягає в окреслені аспектів дослідження проблем інтерактивності в контексті загального синтезу мистецтв і галузей знань та взаємозв’язку між музикою і звуками в кіномистецтві та емоціями глядачів. Висновки. Особливості та інструменти впливу звуку й музики в кіно на емоції глядацької аудиторії тісно пов’язані з проблемами інтерактивності. Звук і музика мають суттєвий вплив на мозок і тіло людини, стимулюючи когнітивні, фізіологічні та біохімічні процеси, створюючи відповідний емоційний стан і забезпечуючи творчий діалог глядачів із твором кіномистецтва; вони відіграють важливу роль у створенні відповідної атмосфери, передаванні сенсу й посиленні емоційного впливу аудіовізуального твору на аудиторію. Звуковий дизайн кіно допомагає створити багатовимірний емоційний досвід, що підсилює візуальне сприйняття та максимально занурює глядача у світ фільму. Ретельно підбираючи звукові елементи й маніпулюючи ними, можна викликати певні емоції, створюючи більш захопливий і вражаючий досвід для аудиторії. Саундтрек, звукові ефекти, діалоги, паузи визначають глядацьке сприйняття сцен, настрій фільму та його персонажів. Звук і музика, що лунають за кадром, відіграють вирішальну роль у досвіді перегляду фільму. Фактично звуковий супровід у кінофільмі — це емоційна підказка, яка дає змогу правильно інтерпретувати та покращити розуміння візуальної історії завдяки емоційному підсилення подій, що відбуваються на екрані.

Новаторство й соціальна критика в «чорній серії» польського документального кіно 1950-х років

2025-06-30T16:37:25+03:00

Мета статті — з’ясувати особливості еволюції польського документального кінематографа 1950-х – початку 1960-х років на прикладі концептуальних засад «чорної серії». Результати дослідження. У статті проаналізовано історію розвитку «чорної серії», виявлено її ключові риси, окреслено загальний історичний контекст і тематику фільмів. Виявлено ознаки новаторства «чорної серії», простежено зв’язки трансформаційних процесів у польському і світовому документальному кіно. За допомогою кінознавчого аналізу з’ясовано широкий спектр соціальних проблем, порушених у рамках «чорної серії», а також виділено сюжетні особливості фільмів, серед яких ключове місце належить показу складних умов повоєнного повсякденного життя та долі молодого покоління. Наукова новизна статті полягає в тому, що вперше в українському кінознавстві проаналізовано зміни у польському документальному кінематографі 1950-х років на прикладі феномена «чорної серії». Висновки. Період 1950-х років став відображенням важливих трансформацій у польському документальному кінематографі. «Чорна серія» стала одним із найважливіших феноменів цього періоду історії. Роботи режисерів даного напряму відзначилися змістовною та формальною оригінальністю, вирізнялись новаторським підходом до вибору тем, які раніше свідомо виключалися з публічного дискурсу. Тож це бачення визначило сутність серії, головною ідеєю якої стало глибоке й критичне вивчення суспільного життя. Тенденції розвитку польського неігрового кіно сьогодні потребують нового наукового осмислення, оскільки вони значно розширюють розуміння процесів еволюції кінематографа. Це питання набуває особливої актуальності з огляду на зростання інтересу до документального фільму в сучасному українському кіновиробництві та кінознавстві.

Smart TV та новий глядацький досвід: естетичні експлікації

2025-06-30T16:50:01+03:00

Мета статті — експлікація та аналіз впливу Smart TV на трансформацію глядацького естетичного досвіду. Результати дослідження. З’ясовано, що з настанням «ери Smart TV» відбулася без перебільшення революція в телеіндустрії, коли телевізори остаточно перестали сприймати як «ідіотські коробки», а телемистецтво перетворилося на портал доступу до сучасного цифрового світу. Обґрунтовано, що завдяки стрімінговому девайсу, балансу між складністю та різноманітністю, революційному користувацькому інтерфейсу, дисплеям із покращеною роздільною здатністю, саундбарам та персоналізованому контенту Smart TV трансформувало глядацький досвід у напрямі гіперреалістичної та гіперімерсивної естетики. Наукова новизна статті полягає в естетичній експлікації впливу розумного телебачення на трансформацію користувацького/глядацького досвіду в рамках українських аудіовізуального та мистецтвознавчого дискурсів. Висновки. Оптика мистецтвознавчого аналізу дозволяє стверджувати, що завдяки своїм новим і винятковим розробкам телебачення перетворилося з інструмента перегляду на інтерактивний розумний продукт, який можна персоналізувати. Якщо раніше телевізори були пасивними екранами, які транслювали все те, що диктували кабельні компанії, то Smart TV пропонує більше контролю як над самим відеоконтентом, так і над взаємодією з онлайн-контентом. І ця опція активного контролю забезпечується внаслідок проєктування контексту, який приводить до емоцій, а не внаслідок відображення емоцій через існування продукту, тобто емоційно-естетичний контекст задумується та проєктується водночас із продуктами. Smart TV пропонує новий рівень деталізації в поєднанні з більшими екранами, що робить кожну дію гіперреалістичною й генерує багату емоційну палітру, яка поглиблює імерсивний естетичний досвід, підсилений вбудованими саундбарами. Ключові слова: Smart TV; глядацький естетичний досвід; персоналізація; емоції; революційні користувацькі інтерфейси; мистецтвознавчий аналіз.

Естетика мобільного відео: мистецтвознавчі рефлексії

2025-06-30T17:03:57+03:00

Мета статті — естетико-мистецтвознавчий аналіз мобільного відеозапису як революційної технології в сучасному кіновиробництві та цифровій аудіовізуальній індустрії. Результати дослідження. З’ясовано, що цифрова трансформація аудіовізуального ландшафту поглибилася й набула нового масштабу в «епоху мобільності», свідченням чого є перетворення мобільного зображення на «естетичну фігуру нашого часу». Продемонстровано, що естетика мобільного відео, або «естетика Keitai», має кілька рівнів: по-перше, пікселізація зображення (естетика низької роздільної здатності) й зміщення уваги з візуальної якості на глибше розуміння ідентичності зображення (інтимні, безпосередні й буденні зображення), і, по-друге, вплив мобільних телефонів на мову тіла. Наукова новизна статті полягає в актуалізації та концептуалізації естетичної проблематики, пов’язаної з упровадженням мобільних технологій у кіновиробництво та «культурою рухомого зображення» в рамках українського мистецтвознавчого дискурсу. Висновки. Завдяки впровадженню та бурхливому розвитку технологій мобільного відеозапису з початку XXI ст., зокрема смартфонів, кіновиробництво перейшло з андеграундної та артхаусної практики на егалітарну кінопрактику. Це сприяло формуванню «культури рухомого зображення» та виникненню основних рис естетики, властивої мобільним медіа, враховуючи зміну парадигми — від домінантної «окулярцентричної» естетики до «тактильної» естетики, що ґрунтується на втіленій афективності. Завдяки мобільним пристроям запису відкривається альтернативний простір для аудіовізуальної творчості, а нова естетика, формат 3GP/MPEG4, підкреслює оригінальну якість продукту, що дозволяє глядачеві ідентифікувати себе з кінорежисером чи медіахудожником, а також стимулює інновації та демонструє потенціал мобільних медіа в рамках цифрового аудіовізуального ландшафту, що розвивається.

Поняття художнього канону в античному мистецтві як приклад неявної логіки в розкритті естетичного досвіду

2025-06-30T15:27:02+03:00

Метою статті є розвиток когнітивної позиції про те, що онтологічний концепт логосу як основоположного й конститутивного числа закладено в основу всіх творчих процесів. Це явище легко розпізнати в логічному реляційному мисленні, яке, перефразовуючи Елі Сігела (н.в.), виявляє, де речі мають відношення між собою, їхні тотожності й відмінності. Відповідно, зв’язки в мистецтві є вираженням того, як об’єкти мають взаємодіяти один з одним. Отже, насамперед математичне співвідношення називається каноном. Як ілюстративний приклад того, що обговорюється в статті, виступає форма та математична структура давньогрецької вази. Результати дослідження. У процесі естетичного сприйняття зацікавлені глядачі створюють витвір мистецтва разом з майстром. Вони діахронічно сприймають ті самі потужні математичні закони, які запустив художник, щоб зобразити матеріальний світ. Це явище вказує на те, що видатні твори мистецтва мають значний вплив на людський розум завдяки своїй здатності відновлювати й підтримувати порядок у людській психіці, яка часто порушується внутрішніми й зовнішніми чинниками. Наукова новизна. Незважаючи на те, що ця стаття є частиною наявної на сьогоднішній день дослідницької роботи з динамічної симетрії грецької вази, проведеної Д. Хембіджем у ХХ ст., її все ж таки можна вважати незалежним науковим доробком і результатом попередніх досліджень авторки з естетичних переживань і відчуттів сакрального. Окрім того, це дослідження розглядає предмет в нейроестетичній перспективі. У ньому обговорюється природа розуму та моністична концепція людини. Крім того, феноменологічно можна простежити розвиток естетичного досвіду, який структурований у послідовному руслі, запропонованому Романом Інгарденом. Висновки. Логіка — це вправа мислення, якщо її теореми та дії не завжди чітко виражені у творіах мистецтва, а приховані під поверхнею шедеврів, створених талановитими особистостями. Логіка спрямована на очищення людського розуму, на його відповідність універсальним онтичним законам. Практикування логіки в будь-який спосіб — насамперед через споглядання мистецтва — доводить розумове прагнення людини відновити єдність світу, яку закріплює та охороняє логос.