Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство»

Експериментальні напрями в дизайні архітектурного середовища в Україні другої пол. XX століття

Олег Боднар — 2023-06-24

Мета статті – проаналізувати експериментальні напрями й теоретичні концепції в дизайні архітектурного середовища другої пол. XX ст., які відображали зміни в політичній, соціальній та культурній сферах.

Результати дослідження. У дослідженні проаналізовано експериментальні напрями в дизайні архітектурного середовища, які виникли в другій пол. XX століття в Україні. Зазначено, що деякі з цих напрямів відображалися в проєктуванні нових будівель, міст, архітектурних комплексів. З’ясовано значення експерименту та форми його реалізації в архітектурі та дизайні зазначеного періоду. Закцентовано увагу на таких експериментальних напрямах, як переосмислення геометричних просторових уявлень та просторової концепції в теорії й практиці дизайну; застосування геометрії у формотворчій практиці дизайну та архітектури; розвиток практики кінетичного формотворення; поширення експериментального проєктування; розвиток напряму біоніки в експериментальній творчості та дослідженнях 1960–1980-х рр. Було обґрунтовано, що процеси розвитку архітектури та дизайну в Україні протягом другої пол. ХХ століття відбувалися в тісному зв’язку зі світовими тенденціями цих часів. Проведено порівняння з проєктною творчістю відомих зарубіжних дизайнерів, таких як Річард Фуллер, Едуардо Піньєро та Доналд Хембідж.

Наукова новизна дослідження полягає у виявленні історичних закономірностей розвитку архітектури й дизайну другої пол. XX століття, у висвітленні експериментальних напрямів дизайну того періоду та їхнього зв’язку зі світовими тенденціями розвитку художньо-проєктної діяльності.

Висновки. Аналіз розвитку дизайну архітектурного середовища в Україні другої пол. XX століття здійснюється в цьому дослідженні через призму поняття «експеримент». Експеримент завжди був та є невід’ємним аспектом людської діяльності в усіх її різновидах. Виявлено, що за умов, коли творчий процес не зазнає якихось сторонніх впливів, зокрема ідейно-політичних, експеримент є органічним складником архітектурно-дизайнерської системи формоутворення. Обґрунтовано, що багатоманітний пошуковий рух, що здійснювався у творчому середовищі радянської доби, був взаємозв’язаним. Творчі та концептуальні досягнення цих експериментальних пошуків були на рівні світових досягнень у подібних напрямах. Однак «експериментально-пошукова лабораторія» радянського періоду була надто відірвана від реального життя, орієнтувалася на формальні засади, ідеї та принципи речей, замість конкретних предметів чи їх проєктів у завершеному вигляді. Дослідження також показало, що технологія формотворчості та формально-естетична мова архітектури та дизайну мають невичерпні резерви зовнішнього збагачення. Активні стикові пошуки, які тривали протягом відносно короткого періоду, показали цей потенціал. Одним із основних наслідків діяльності радянської «експериментально-пошукової лабораторії» була підтверджена потреба реалізації певних функцій умовами обмежень, що характеризували «живий» процес формоутворення предметно-просторового середовища. Виявлено, що експериментальні напрями в дизайні архітектурного середовища в Україні другої пол. XX століття відображали широкий спектр змін у суспільстві, культурі та політиці. Вони впливали на розвиток архітектурного середовища, створюючи нові інноваційні підходи до проєктування та будівництва, а також відображали національну ідентичність та культурну спадщину українців.

Нейронні мережі як інструмент графічного дизайну

Тетяна Божко — 2023-06-24

Мета статті – проаналізувати можливості різних нейронних мереж як інструментів роботи над проєктами графічного дизайну; визначити їх здатність забезпечувати якість і результативність генерування візуального контенту в кожному з видів продукції; висвітлити переваги та недоліки роботи кожної з нейромереж.

Результати дослідження. У роботі здійснено огляд відгуків науковців і практиків щодо варіативного спектра нейромереж, придатних для виконання завдань графічного дизайну. Оприлюднено результати власного практичного досвіду роботи з нейромережами.

Наукова новизна. Встановлено відповідність нейронних мереж кожному з видів продукції графічного дизайну. Доведено ефективність мереж у генеруванні концептів персонажів і локацій для комп’ютерних ігор, ілюстрацій для друкованих та електронних видань, торгових марок і логотипів, носіїв фірмового, іміджевого стилю та графічного вирішення паковань. Водночас їхні функціональні можливості допоки не забезпечують належного якісного рівня у таких продуктах, як плакати на основі тропів образної мови; шрифти; інженерна графіка в аксонометричних проєкціях з унаочненням внутрішньої структури приладів або обладнання; верстка друкованих видань і сайтів, мобільних застосунків, інфографіка на основі стилізованих зображень, конструктивне вирішення пакувальної продукції.

Висновки. Для роботи з контентом графічного дизайну найбільш придатні Maze Guru, Midjourney, Leonardo ai. Для добірки аналогів і відгуків науковців ефективною є нейромережа ChatGPT. Перевагою застосування нейронних мереж є суттєве прискорення генерування візуального контенту та можливість комбінувати різні програми, доповнювати й вдосконалювати результати кожної з них. Недоліками є переважно монолінгвістичне (англомовне) спілкування контактера з мережею та розбіжність образів, що існують у свідомості контактера та генеровані мережею. Роботи, створені нейронними мережами, легко впізнавані, а за наближеними текстовими запитами надають занадто уподібнені результати.

Формотворення зачіски як об’єкт дослідження в дизайні

Ігор Браїлко — 2023-06-24

Мета статті – виявити та охарактеризувати сутність та складники категорії «формотворення зачіски», яка відображає процес створення дизайнером індивідуального образу людини.

Результати дослідження. Проаналізовано та виявлено сутність і зміст понять «зачіска», «форма», «формотворення». Розроблено на представлено послідовність процесу формотворення зачіски, що складається з трьох етапів: етап 1 «Передпроєктний аналіз»; етап 2 «Формотворчий пошук»; етап 3 «Реалізація формотворчого задуму». Логічний послідовний виклад складників процесу формотворення зачіски дозволяє формувати необхідний набір виразних засобів відповідно до творчого задуму й мети дизайнера. Результати дослідження можуть бути використані в процесі підготовки й реалізації навчальних курсів «Моделювання художнього образу», «Сучасні дизайн-технології зачіски» та інших дисциплін у системі підготовки та практичної діяльності дизайнера зачіски.

Наукова новизна. Вперше у мистецтвознавчому дослідженні представлено та обґрунтовано цілісний процес формотворення зачіски у вигляді послідовно визначених складників, що відображають і характеризують етапність створення індивідуального образу людини.

Висновки. Формотворення зачіски є процесом, що спирається на ціннісні установки моди, соціуму, культури, а також естетичні, функціональні й технологічні вимоги. У сукупності зі стильовими характеристиками та доцільними технологіями виконання форма зачіски є вираженням індивідуальності, соціальної приналежності, іміджевого спрямування, виразником естетичних канонів часу.

Колаж як мистецтво реагування на виклики часу в умовах повномасштабного російського вторгнення

Андрій Будник — 2023-06-24

Мета статті – проаналізувати тематичне наповнення й технічні способи виконання українського колажу періоду після повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 р.

Результатами дослідження є аналіз студентського виставкового проєкту дизайнерських колажів «За межами», створеного в курсі дисципліни «Дизайн-проєктування» і присвяченого темі російської агресії. Відповідно до тематики практичних завдань курсу – візуальна метафора й візуальна алегорія –молодим дизайнерам вдалося створити роботи, які було продемонстровано на вітчизняних і міжнародних локаціях.

Наукова новизна. Описано, проаналізовано й введено в науковий обіг корпус графічних колажів, які створило здебільшого молоде покоління дизайнерів під час війни і які фіксують мистецьку рефлексію трагічних подій 2022 р. Визначено основні тематичні напрями, діагностовано стилістику й технічний спосіб виконання.

Висновки. Описані твори є безцінним виявом часу, оскільки зроблені в стресовій ситуації: під обстрілами, без належних технічних умов, проте вони є емоційними відбитками реальності, перекладеними на аркуші в стилістиці колажу. Спостерігається відродження традиції українського колажу 1920-1930-х рр., який виник під впливом конструктивізму, увібрав у себе найкращі досягнення школи Баугауз і застосовувався здебільшого у видавничій продукції. Сьогодні колаж завдяки розвитку комп’ютерних технологій демонструє здатність швидше, ніж інші класичні й усталені різновиди образотворчого мистецтва, відтворити широкий спектр думок та переживань наших сучасників в експресивній манері медіа-арту. Використовуючи такі традиційні форми свого існування, як паперовий твір із газетно-журнальних вирізок, майстри коллажу вдаються також до опанування сучасних графічних редакторів для створення як двовимірних, так і тривимірних та рухомих мистецьких об’єктів. У сфері поширення колажних творів відбуваються зміни від фізичного експонування в межах практичної виставкової діяльності до віртуалізації через поширення в соціальних мережах.

Еволюція фешн-дизайну в умовах трансформації екосистеми індустрії моди

Ірина Гардабхадзе — 2023-06-24

Мета статті полягає у визначенні перспектив розвитку фешн-дизайну з аналізом тенденцій розширення його цифрового інструментарію під впливом нових форм фешн бізнесу й видів послуг циклічної концепції фешн-індустрії.

Результати дослідження. На основі здійсненого аналізу показано, що на сучасному етапі розвитку фешн-дизайну основними рушійними силами його прогресу, крім тенденцій моди, є вимоги щодо циклічності та високотехнологічних сервісів фешн-бізнесу. Чинники впливу на трансформацію фешн-індустрії згруповано в аспекти естетичної, економічної, екологічної, соціокультурної та технологічної природи. Виявлено, що елементи естетичної та технологічної природи збагачують фешн-дизайн інструментами 2D/3D візуалізації, алгоритмами цифрового моделювання фігури людини, аватара, сканатара, засобами формування стайлінгу та іміджу людини за допомогою костюма. Чинники екологічної та економічної природи стимулюють розвиток високотехнологічних сервісів на цифровій платформі, альтернативних форм фешн-бізнесу та специфічних інструментів сталого дизайну. Зазначено, що фактори соціокультурної природи вимагають формування нової філософії раціонального використання модного одягу, нової концепції формування гардероба та організації пов’язаних із цими вимогами інноваційних сервісів підтримки експлуатації фешн-виробів.

Наукова новизна полягає у визначенні перспектив розвитку фешн-дизайну в цифровому середовищі трансформаційних процесів індустрії моди. Охарактеризовано фактори впливу на розвиток цифрового інструментарію фешн-дизайну в межах циклічної концепції функціонування з боку альтернативних форм організації фешн-бізнесу.

Висновки. Аугментація та віртуалізація сервісного простору породжують вимоги до розширення функціоналу цифрового дизайну. В межах повного циклу дизайн перетворюється на циклічний екодизайн, який повинен бути більш мінімалістичним, щоб зменшити кількість використаного матеріалу, а також більш креативним і прогностичним, щоб проєктувати фешн-вироби на кілька циклів уперед.

Творчий процес backstage як практика fashion-дизайну

Людмила Дихнич — 2023-06-24

Мета статті – проаналізувати функції учасників backstage у втіленні задуму дизайнера та з’ясувати особливості висвітлення творчого процесу в інформаційно-медійному просторі.

Результати дослідження. Представлено аналіз творчого процесу backstage, виокремлено та проаналізовано його часову специфіку; з’ясовано особливості виконання функцій такими учасниками backstage, як project-менеджер або продюсер показу, медіагрупа або PR-менеджер, фотограф, дизайнер, стиліст, beauty-стилісти (дизайнери зачіски та візажисти), моделі. Проаналізувавши роль моделі у творчому процесі, слід зазначити, що завдяки зовнішнім даним і внутрішньому стану, відповідному концепції колекції, модель посилює враження від сприйняття одягу в естетичному та емоційному аспектах. Наголошено, що backstage є одним із засобів ефективної комунікації дизайнера з його споживацькою аудиторією, а його мета – підготувати моделей до показу та реалізувати різні завдання. Унікальною рисою backstage є остаточне втілення задуму дизайнера під час творчого процесу роботи візажистів, дизайнерів зачіски, стилістів показу.

Наукова новизна. Розкриття значення функцій всіх учасників, вивчення досвіду успішних українських і світових дизайнерів щодо фіксації та висвітлення у fashion-виданнях і ресурсах вільного доступу особливостей backstage у формуванні подіумного образу сприятиме більш свідомому використанню дизайнерами його переваг та ефективнішому просуванню колекцій одягу в широкий споживацький простір.

Висновки. Виявлено такі функції backstage: реалізація художнього задуму дизайнера стосовно концепції колекції в цілому та кожного окремого образу для подіумної презентації; посилення емоційного враження глядача/споживача від колекції завдяки перегляду процесу backstage (фото та відео); рекламування виробів колекції; підтримка або створення позитивного іміджу дизайнера; накопичення фото- та відеоконтенту як частини історії компанії та матеріалів для подальшого монтування рекламних або документальних фільмів, роликів тощо.

Дизайн-проєкт та його сценічні верифікації

Михайло Єнчев — 2023-06-24

Мета статті – проаналізувати різні стратегії сценічної верифікації дизайн-проєктів, зокрема використання передових технологій, ідейних концепцій, враховуючи критерії естетики, ергономіки та функціональності.

Результати дослідження. Виявлено, що дизайн-проєкт ґрунтується на комплексному підході до створення візуального образу на сцені, включаючи елементи декорацій, костюмів, освітлення, звукового оформлення, графічних елементів, технологічних застосувань, а також хореографії та рухової композиції. Зазначено, що важливими чинниками в процесі проведення сценічних верифікацій дизайн-проєкту є його функціональність, естетична привабливість та гармонійна взаємодія з іншими елементами вистави. Результати дослідження підтвердили, що дизайн-проєкт та його сценічні верифікації є необхідними етапами у формуванні ефектного сценічного образу. Дизайн-проєкт відкриває можливості для творчого втілення концепції вистави та перетворення її на візуальну реальність. Вказано, що дослідження у сфері дизайн-проєктування та його сценічних верифікацій сприяє подальшому розвитку сценічного мистецтва й має великий потенціал для використання в освітніх програмах, спрямованих на підготовку дизайнерів і артистів.

Наукова новизна дослідження полягає в розгортанні концепцій дизайн-проєкту та глибокому аналізі його сценічних верифікацій. Виокремлено сутність дизайн-проєкту в контексті сценічних вистав, а також окреслено практичні аспекти його верифікацій на сцені. Це дослідження було спрямовано на вивчення впливу сценічної верифікації на взаємодію між акторами, режисером, художниками та глядачами під час творчого процесу та показу вистави.

Висновки. Дизайн-проєкт є важливим етапом у створенні сценографічних образів у театральному мистецтві. Головна мета дизайн-проєкту – створити рішення, яке буде естетично привабливим, функціональним, ергономічним та відповідатиме потребам та очікуванням клієнта або користувача. Дизайн-проєкт є невід’ємною частиною театральної творчості, оскільки він сприяє відтворенню концепції, атмосфери та естетики сценічної вистави й допомагає акторам і творчій команді втілити творчий задум.

Конструктивні особливості сучасної української друкованої книги

Вікторія Олійник — 2023-06-24

Мета статті полягає в презентації актуальних конструктивних тенденцій сучасного українського дизайну друкованої книги й формуванні відповідних об’єктивних характеристик проєктувального процесу.

Результати дослідження. Як було з’ясовано в процесі дослідження, серед сучасних популярних прийомів нестандартного конструктивного проєктування книжкового блоку переважають такі: наявність закладки-лясе, футляра, клапанів (котрі іноді імітують суперобкладинку) та суперобкладинки в її традиційному виконанні. Крім того, трапляється перфорація оправи (додає зовнішній композиції тривимірності й поєднує її з форзацом чи титулом) та ускладнення конструкції книги завдяки комбінуванню різних форматів у межах одного видання та додаткового фальцювання сторінок, що передбачає певну інтерактивність на рівні взаємодії з читачем. Серед книжкових оправ вітчизняної книжкової продукції сьогодні помітно переважають палітурки, які часто прикрашаються доступними сучасними поліграфічними методами, такими як часткове або повне лакування, матування, тиснення, фольгування та інші. Завдяки цим оригінальним дизайнерським рішенням, сучасна паперова книга зберігає свою популярність і вигідно вирізняється на тлі технологічних цифрових інновацій у галузі книговидання.

Наукова новизна дослідження представлена результатами аналізу оригінальної конструкції сучасних українських книжкових видань та конкретизацією значення конструктивних особливостей книжкового ансамблю сучасної української друкованої книги у створенні її художнього образу.

Висновки. В оригінальній розробці конструкції сучасної української книги переважають закладки-лясе, футляри, клапани (котрі іноді імітують суперобкладинку) та суперобкладинки в її традиційному виконанні. Крім того, трапляється перфорація оправи (додає зовнішній композиції тривимірності й поєднує її з форзацом чи титулом) та ускладнення конструкції книги завдяки комбінуванню різних форматів у межах одного видання та додаткового фальцювання сторінок, що передбачає певну інтерактивність на рівні взаємодії з читачем. Серед книжкових оправ вітчизняної книжкової продукції сьогодні помітно переважають палітурки, які часто прикрашаються доступними сучасними поліграфічними методами, такими як часткове або повне лакування, матування, тиснення, фольгування та інші.

Сучасна fashion-фотографія в Україні: тенденції розвитку

Софія Тульчинська — 2023-06-24

Мета статті – проаналізувати художньо-образні та стильові тенденції розвитку сучасної fashion- фотографії в Україні на зразках, що презентують продукцію українських дизайнерів одягу.

Результати дослідження. Представлено історичний ракурс розгляду fashion-фотографії, виділено її характерні особливості. З’ясовано, що в мистецтвознавчих дослідженнях фешн-фотографію розглядали у вузьких ракурсах, зокрема як засіб візуальної передачі моделей колекцій одягу, як засіб передавання того чи іншого семантичного змісту, як складник fashion-журналістики. Проаналізовано досвід українських фотографів – Ані Брудної, Віталія Мельникова, Даніла Каістро, Саши Самсонової, Дениса Манохи, Дмитра Комісаренко щодо фотозйомок колекцій українських дизайнерів останніх років; виділено тенденції розвитку сучасної fashion-фотографії – прагнення до демонстрації «природності», конкретної миті життя та індивідуальності; застосування естетики стильових інтер’єрних рішень та предметного декору для посилення виразності виробів колекції; використання об’ємно-предметних декорацій для створення ілюзії занурення в атмосферу іншого часу; відхід від статичних поз моделі в постановочній зйомці, експерименти з пластикою фігури моделі; поєднання фотографічного зображення із декоративними елементами, доданими до фото за допомогою графічних програм.

Наукова новизна. Вперше в мистецтвознавчому дослідженні представлено аналіз досвіду українських фотографів щодо презентації модного одягу засобами fashion-фотографії та виявлено її жанрові тенденції. До наукового обігу введено імена А. Брудної, Б. Слободянюка, Д. Каістро, С. Самсонової, Д. Манохи, Д. Комісаренка.

Висновки. На сучасному етапі розвитку моди fashion-фотографія посідає провідне місце серед засобів презентації нових дизайнерських рішень. Незважаючи на те, що основною метою використання fashion-фотографії є презентація дизайн-продукту й збільшення продажів модного одягу, цей вид візуальної творчості фіксує атмосферу свого часу, демонструє ознаки й настрої епохи, втілюючи культурно-естетичні ідеали моди.

Інтерпретації українських хороводів і хороводних танців у сучасному професійному народно-сценічному хореографічному мистецтві

Ірина Гутник — 2023-06-24

Мета статті – виявити особливості сценічної інтерпретації хороводів і хороводних танців, їхнє місце та роль у репертуарі професійних колективів України.

Результати дослідження. Констатовано, що як синкретичний жанр танцювального мистецтва хоровод тісно повʼязаний із піснею, зміст та характер якої зумовлюють ідейно-тематичний складник і композиційну побудову танцю та вокально-хореографічної композиції в цілому. З’ясовано, що створенню кожної хореографічної композиції передують фольклорні експедиції, під час яких балетмейстери досліджують народні звичаї та обряди, щоб потім відтворити у постановках народний̆ дух та естетику. Виявлено, що сучасні балетмейстери, застосовуючи нові режисерсько-пластичні та музичні прийоми, звертаються до сценічної інтерпретації хороводів, збагачуючи їх новими танцювальними елементами, завдяки чому хореографічні твори набувають нових художніх форм і змісту та сучасного звучання.

Наукова новизна. У статті вперше здійснено комплексний мистецтвознавчий аналіз сценічних інтерпретацій українських хороводів і хороводних танців, які входять до репертуару провідних професійних колективів сучасності.

Висновки. Хороводи, як найдавніший та синкретичний жанр хореографічного мистецтва, не втрачають своєї актуальності в наш час як джерело сценічних творів. Балетмейстери створюють оригінальні інтерпретації українських хороводів та хороводних танців, які захоплюють глядача лаконічністю лексики та простотою композиційної побудови, багатством тем і красою хореографічних образів, щирістю почуттів, глибиною змісту й розмаїттям танцювальних малюнків. Тісний зв’язок хороводів з піснею сприяє створенню самобутніх вокально-хореографічних композицій, у яких пісня зумовлює характер та зміст танцю. Своєрідною рисою сценічних інтерпретацій хороводів є використання різного типу реквізиту, що сприяє створенню хореографічно-образних та видовищних малюнків. Сьогодні хороводи та хороводні танці є невід’ємним складником та окрасою репертуару професійних колективів України.

Концепт кохання в радянському кінематографі доби хрущовської «відлиги»

Тетяна Журавльова — 2023-06-24

Метою статті є: розкриття художніх прийомів, якими режисери фільмів періоду хрущовської «відлиги» відтворювали інтимні переживання персонажів; концептуалізація поняття «кохання» у фільмах цього часу, визначення значущості любовного чинника в розкритті особистісних якостей персонажа. У дослідженні зроблено аналіз культурно-історичного поля епохи кінця 1950-х–1960-х років, кардинальних змін у суспільному та мистецькому житті в СРСР. Визначальним завданням дослідження є розкриття підтекстів у вербальній та візуальній структурі аналізованих стрічок. Методологія розгляду ґрунтується на історичному, культурологічному аналізі постсталінсьої епохи; компаративний аналіз застосовано для зіставлення естетичних засобів та нових художніх прийомів у фільмах періоду «відлиги»; за допомогою типологічного аналізу стрічкѝ виокремлено в певні групи за спільними естетичними параметрами чи ідейними підтекстами.

Результати дослідження. Визначено візуальні, драматургічні засоби, за допомогою яких режисери кінематографа «відлиги» розкривали на екрані любовні переживання персонажів. Через текстологічний аналіз фільмів розкрито світоглядні засади кіномистецтва хрущовської «відлиги» та особливу функцію любовних переживань як елемента сюжетики стрічок 1950-1960 років.

Наукова новизна полягає в дослідженні концепту кохання в кінематографі СРСР періоду 1950-1960 років. Уперше в українському кінознавстві проаналізовано взаємозв’язок між висвітленням теми любовних стосунків на екрані та свободою висловлювання в радянському мистецтві.

Висновки. З результатів дослідження випливає аргумент про появу у вказаний період нового кіногероя, який суттєво відрізнявся від персонажів тоталітарної епохи; він був наділений якостями, які спричинили до заборони низки стрічок. Концентрація уваги на інтимних переживаннях, сумнівах чи рефлексії відводила на другий план ідеологічні настанови СРСР та унеможливлювала пропагандистський вплив кінематографа на суспільну свідомість.

Аудіострімінг як тренд розвитку аудіовізуальних технологій та його вплив на сучасну музичну індустрію

Ігор Печеранський — 2023-06-24

Метою статті є аналіз особливостей та впливу аудіострімінгу як тренду розвитку аудіовізуальних технологій на музичну індустрію в ХХІ ст.

Результати дослідження. Виявлено, що популярність й активне використання аудіострімінгу пов’язана з явищем, яке сучасні дослідники називають епохою стрімінгу (The Age of Streaming) і яке прийшло на зміну offline- та online-мовленню, супроводжується формуванням уявлень про музику як про ефір і потік, спричинило «другу цифрову музичну революцію». Наголошено на функціональних і технологічних перевагах музичних стрімінгових сервісах, серед яких інтраперсональний діалог, інтернаціональний склад аудиторії, поліфункціональність і мультиформатність, гнучкість і мобільність проєктів, відмова від усного формату спілкування на користь письмового, індивідуальні опції для слухачів та ін. Доведено, що завдяки цим перевагам вони збільшують можливості для основних гравців музичної індустрії та змінюють музичну культуру в ХХІ ст.

Наукова новизна полягає у виокремлені та розгляді аудіострімінгу як тренду та передової аудіовізуальної технології, що змінює музичну індустрію на сучасному етапі.

Висновки. На початку нового століття аудіовізуальні технології продовжують динамічно розвиватися, особливо в сегменті стрімінгового сервісу, що підтверджується популярністю такого трендового механізму, як аудіострімінг, завдяки якому відбувається «дематеріалізація» музичного продукту та перетворення його на сервіс і потік. Діджиталізація та принципи стрімінгового користування витісняють ієрархічну архітектоніку соціуму, фундують «культуру мережевого суспільства» та трансформують музичну індустрію, змінюючи суть і характер споживання контенту. Аудиторія, тобто споживачі, разом з виконавцями стають співтворцями музичних смаків та індустрії за допомогою мобільних девайсів і численних музичних стрімінгових сервісів – Spotify, Sound Cloud, Google Play Music, Daytrotter.com, Us.napster.com (Rhapsody), Apple Music, Deezer, Pandora та ін.

Трансформація образу жінки в китайському німому кіно в контексті взаємодії екранного та сценічного мистецтв

Цзе Чанг — 2023-06-24

Мета статті – дослідити трансформацію жіночих образів у китайському німому кіно першої третини ХХ ст. у контексті взаємодії екранного та сценічного мистецтв.

Результати дослідження. Аналіз розвитку кіно та театру першої половини ХХ ст. в Китаї довів, що патріархальні типи героїнь традиційного театру, які жертвують собою заради чоловіків, стають застарілими у зв’язку з загальною лібералізацією суспільного життя. Розвиток розмовної драми відкриває можливості для жінок-актрис. Натомість фемінізація акторського складу в кіно відбувається не одразу: спочатку жіночі ролі грають чоловіки, потім з’являються актриси другого плану, і лише з початку 1920-х років жінки починають грати головних героїнь. Китайські кіноактриси першого покоління поставали прикладом для наслідування, формували нові стандарти краси та поведінки.

Наукова новизна. Ця публікація вперше висвітлює специфіку трансформації жіночих образів у китайському німому кіно першої третини ХХ ст. у контексті взаємодії екранного та сценічного мистецтв.

Висновки. Доведено, що образи нових жінок у китайському німому кіно відтворювали ідеали фемінізму та водночас стимулювали боротьбу за жіночу емансипацію. Протягом 1920-х років ідея відходу від патріархальної моделі послідовно транслювалася через екранне та сценічне мистецтво. Навіть кіновиробники з консервативними поглядами віддзеркалювали зміни в гендерних питаннях, про що свідчить поява типажів розкаяної героїні з неоконфуціанських мелодрам і жінки-воїна з фільмів уся. Зроблено висновок, що у фільмах німого періоду співіснують різні типи жіночих образів: з одного боку, дружина, яка прагне вивільнення від важких обов’язків, з іншого – жінка з сумнівною репутацією, яка жертвує собою заради дітей. Наголошено, що вже в еру звукового кіно з’явиться той жіночий образ, який адекватно відображає здобутки китайського фемінізму.

Інфотейнмент на телебаченні як об’єкт наукового аналізу

Кристіна Чорна — 2023-06-24

Мета статті – на основі архівних джерел, періодики та спеціальної літератури проаналізувати основні етапи розвитку наукової думки щодо формування феномену інфотейнменту в контексті еволюції телебачення з кінця ХХ до початку ХХІ ст.

Результати дослідження. Здійснено комплексне дослідження наукового аналізу концепту «інфотейнмент» у сучасному зарубіжному та українському телемистецтві; проведено мистецтвознавчий аналіз особливостей реалізації принципів і методів інфотейнменту в телевізійних програмах. Встановлено, чим продиктована потреба його виникнення. Виявлено, що концепт «інфотейнмент» найбільш детально вивчений зарубіжними науковцями. З’ясовано, що проблема переваги розважального компонента над інформаційним у публіцистичних програмах сучасного телебачення в Україні є актуальною для українських дослідників.

Наукова новизна. Здійснено детальний аналіз інфотейнменту, який, незважаючи на свою актуальність, є недостатньо дослідженим в українському контексті. Розглянуто становлення інфотейнменту як в західних, так і в українських медіа.

Висновки. На сучасному етапі розвитку телебачення під терміном «інфотейнмент», окрім нового формату новин та інформаційно-аналітичних телевізійних програм, розуміють більшість телевізійного контенту, що має розважальний характер. У міжнародному науковому просторі представлено багато ґрунтовних досліджень та наукових розвідок, присвячених аналізу процесу формування й розвитку інфотейнменту, спробам диференціації цього явища та іншим аспектам проблематики. Динамічні тенденції розвитку телебачення, суспільно-політичні, соціально-економічні та культурні фактори, а також конкуренція та ринкові відносини стимулювали значні трансформаційні процеси й сприяли пошуку передових технологій впливу на аудиторію у сфері новинного контенту. Інфотейнмент став однією з таких новітніх технологій. Досліджено стан наукової розробки зазначеної теми й систематизовано знання про інфотейнмент, джерела й причини його виникнення, прийоми, методи й функції. Нове явище світового медійного простору, яке виникло в 80-х роках ХХ ст. в американській телеіндустрії й набуло широкої популярності на початку ХХІ ст., все частіше стає предметом дискусій в українському освітньо-науковому просторі. Історіографічний аналіз засвідчує, що найбільш дослідженими є специфічні характеристики інфотейнменту в інформаційних та інформаційно-публіцистичних програмах телебачення України.

Шляхи становлення виконавської творчості Квітки Цісик

Маріанна Головкова — 2023-06-24

Мета статті – проаналізувати передумови та процес становлення виконавської творчості Квітки Цісик.

Результати дослідження. На основі здійсненого аналізу доведено зростання інтересу до мистецької діяльності однієї з найвизначніших світових професійних вокальних виконавиць Квітки Цісик. Завдяки дослідженню певних сторінок життя й творчості співачки простежено основні етапи становлення її виконавської майстерності; окреслено визначальні чинники в процесі формування, а саме: культурно-мистецьке середовище західноукраїнської діаспори в Америці, родинне оточення, активне залучення до громадських, культурних, освітніх організацій. Зазначено, що концертно-виконавська діяльність Квітки Цісик, постійна плідна праця над собою в професійному музичному розвитку сприяли становленню своєрідного, неповторного стилю виконання, що був притаманний лише їй. У статті проаналізовано пісенну спадщину співачки, що охоплює різножанровий репертуар і яка стала вагомим внеском у розвиток вокального мистецтва як мистецьке надбання в контексті національної самоідентифікації і як частина сучасної культури України.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняному мистецтвознавстві сформовано цілісне уявлення про творчу особистість Квітки Цісик. Крім цього, досліджено періодизацію етапів становлення виконавської творчості співачки з урахуванням основних чинників формування вокальної кар’єри крізь призму соціокультурного та мистецького середовища.

Висновки. В результаті дослідження було визначено основні передумови та проаналізовано процес становлення виконавської творчості Квітки Цісик. З’ясовано основні чинники впливу на творчий вектор розвитку співачки, що віддзеркалився в кожному періоді її виконавської практики.

Художньо-стильові принципи інтерпретації жанру меса в сучасній композиторській практиці

Олена Батовська — 2023-06-24

Мета статті: визначити художньо-стильові принципи інтерпретації жанру меса в сучасній композиторській практиці. Завдання: позначити найбільш iстотнi особливостi жанрової традиції меси в європейській музичній культурі, її проєкцiю на сучасну музичну творчiсть; визначити стабільні й мобільні складники традиції жанру меса в духовних творах “Missa Festiva” Дж. Лівітта та у “Requiem Aeternam” Н. Тельфер; проаналізувати обрані твори для матеріалу дослідження з позицій виявлення художніх принципів композиторського трактування жанрової традиції меси.

Результати дослідження. Звернення композиторів останньої чверті ХХ – початку ХХІ ст. до жанру меса розрізняються за конструктивними й художніми ознаками. У зв’язку з активним інтересом сучасних композиторів до духовної музики виникає гостра необхідність музикознавчого осмислення цього процесу.

Наукова новизна. Вперше у вітчизняному музикознавстві проаналізовано духовні твори сучасних композиторів, зокрема “Missa Festiva” Дж. Лівітта та у “Requiem Aeternam” Н. Тельфер, в аспекті діалогу традицій і новаторства та визначено художньо-стильові принципи композиторської інтерпретації канону жанру католицької меси.

Висновки. Простежено особливості трактування жанру меси у творчості сучасних композиторів та здійснено такі узагальнення. На тривалому шляху розвитку меси відбувалися якісні метаморфози, які привели до її трансформації, що виразилася в серії модифікацій всередині самого жанру. Основу жанру меси, незважаючи на кардинальні жанрово-стилістичні перетворення, становить офіційний канон латинської меси, а літургійний текст залишається сталим вербальним рядом, що визначає приналежність до жанру меса. Особливості прояву вільного композиторського мислення у творах “Missa Festiva” Дж. Лівітта та у “Requiem Aeternam” Н. Тельфер пов’язані не тільки зі створенням історично типізованих канонічних музичних форм, а й із трансформацією жанрової моделі в оригінальних авторських концепціях. Дослідження духовних творів на основі взаємодії таких складників, як жанр, текст і композиторські технології; дає змогу виявити їхню струнку будову.

Перспективи застосування програмного забезпечення для генерування акордів політерцієвої структури та їх модифікацій

Андрій Бондаренко — 2023-06-24

Мета статті – проаналізувати можливості програмного забезпечення для генерування та вивчення різновидів і модифікацій політерцієвих акордів.

Результати дослідження. Виявлено, що вчення про акорди політерцієвої структури не знайшло належного висвітлення в науковій і навчально-методичній літературі. З’ясовано, що програмне середовище дає змогу розробити програмне забезпечення, здатне генерувати акорди політерцієвої структури та їх модифікації (обернення та різні розташування). Показано, що кількість можливих політерцієвих акордів залежить від кількості звуків і зростає від 4 (для тризвуків) до 37 (для 10-звучних акордів) та знову спадає до 4 (для 12-звучних акордів). Показано, що нонакорд може приймати 120 модифікацій, ундецимакорд – 720, терцдецимакорд – 5040. Проте як для зручності виконавця, так і зі стилістичних міркувань у процесі розробки програмного забезпечення доцільно передбачати можливість обмеження діапазону та інтервальної структури заданого акорду.

Наукова новизна. Поглиблено уявлення про обернення та розташування політерцієвих акордів, уперше застосовано програмне середовище С++ для розробки програмного забезпечення, що генерує акорди складної структури, вперше представлено повну таблицю модифікацій нонакордів і таблицю усіх можливих 12-звучних політерцієвих акордів.

Висновки. Показано, що розробка відповідного програмного забезпечення може поглибити знання митців і музикознавців щодо можливостей акордів політерцієвої структури, полегшити їх роботу, відкрити нові горизонти творчості. Отримані результати доцільно використати для оновлення навчально-методичної літератури з гармонії, яка нині недостатньо розкриває теорію політерцієвих. Водночас зроблено висновок про те, що програмне забезпечення не може замінити сам акт творчості, який потребує від митця емоційного включення, а також багаторівневого контекстного мислення під час вибору гармонічних засобів.

Міжнародна діяльність камерного хору «Moravski» в період російсько-української війни 2022 року

Олександр Кравчук — 2023-06-24

Метою статті є аналіз основних аспектів міжнародної діяльності камерного хору «Moravski» як елемента культурної дипломатії в період російсько-української війни 2022 року.

Результати дослідження. У статті проаналізовано міжнародну діяльність камерного хору «Moravski» в період військових дій на території України. Виокремлено основні цілі роботи колективу, окреслено репертуарну політику хору в гастрольному турне містами Франції в листопаді 2022 р. Зазначено, що після завершення десятиденного туру камерного хору «Moravski» містами Франції в низці французьких регіональних ЗМІ з’явилися схвальні відгуки містян на виступи колективу.

Наукова новизна дослідження полягає в первинному аналізі й розгляді міжнародної діяльності камерного хору «Moravski», в дослідженні його впливу на формування позитивного культурного іміджу сучасної України на світовій арені.

Висновки. Діяльність хорового колективу в період російської агресії стала повноцінним інструментом популяризації й захисту вітчизняної культури в національному й міжнародному значенні. У своїй інтернаціональній діяльності камерний хор «Moravski» без перебільшення став амбасадором української хорової культури України на світових майданчиках. Популяризація наративів щодо захисту української національної культури від знищення варварами-агресорами, загострення уваги європейської спільноти на сучасних подіях в Україні, заклик відстоювати демократичні цінності світового суспільства, популяризація традицій українського хорового мистецтва, розкриття національних рис українського народу є метою роботи хорового колективу на міжнародній музичній арені. Поліваріативність роботи хорового колективу в сучасних реаліях свідчить про те, що хор провадить не лише культурно-мистецьку діяльність, а й виконує функції повноцінного учасника міжнаціональної культурної дипломатії.

Формування компетентності майбутніх піаністів-концертмейстерів у контексті сучасних освітніх процесів і викликів

Тетяна Молчанова — 2023-06-24

Мета статті: розкрити особливості компетентності піаніста-концертмейстера, що формується через засвоєння професійної інформації та збагачення фахових знань, умінь і навиків, через нерозривний зв’язок із культурними надбаннями свого народу, прагнення до самоосвіти та саморозвитку, розширення кордонів своєї творчості.

Результати дослідження. Запропоновано алгоритм підготовки майбутніх концертмейстерів у навчальних музичних закладах передвищого та вищого рівня освіти через розширення кордонів професійної орієнтації музиканта цього напряму, його етнокультурної компетентності, яка передбачає нерозривний зв’язок із духовними цінностями власного народу, усвідомлення себе справжнім носієм української культури; прагнення до самоосвіти та саморозвитку.

Наукова новизна дослідження полягає в комплексному осмисленні формування компетентності піаніста-концертмейстера, яка генерується через засвоєння професійної інформації та збагачення фахових знань, умінь і навиків, їхньої систематизації й класифікації за різновидами та завданнями. Крім того, формування компетентності відбувається через нерозривний зв’язок із культурними надбаннями свого народу, прагнення до самоосвіти та саморозвитку, розширення кордонів своєї творчості. У ситуації сучасних викликів саме такий підхід стає основою подальшої успішної діяльності музиканта цього напряму.

Висновки. Запропоновані міркування та пропозиції, а також досвід практичного впровадження в роботу кафедри концертмейстерства Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка дозволяють констатувати актуальність формування компетентності концертмейстера як атрибута професіоналізму, ціннісного ставлення до фаху, особистісного зростання як фахівця на основі чіткого визначення актуальних спеціальних компетенцій, що, відповідно, дозволять визначити необхідні форми організації навчального процесу музикантів цього профілю, а також найважливіші напрями оптимізації освітнього процесу.

Шляхи наслідування та опанування традиційної манери співу неавтентичними виконавцями

Іван Сінельніков — 2023-06-24

Мета статті – описати шляхи опанування локальних виконавських стилів співаками міських фольклорних колективів, що є відірваними від природно-акустичного середовища автентичної традиції співу, наслідком чого є погано сформоване внутрішнє відчуття звукоідеалу традиційного локусу; дослідити методи роботи над вокально-виконавською специфікою традиції та темброво-стилістичною достовірністю співу.

Результати дослідження. У статті розглядаються різноманітні виконавські аспекти опанування традиції міськими співаками, зокрема проблема «штампованого» й штучного, неприродного звучання та засоби її вирішення; засвоєння діалектної мови, притаманної певній локальній виконавській традиції; досягнення необхідної темброво-стилістичної достовірності співу та формування внутрішнього відчуття традиційного звукового ідеалу та ін.

Наукова новизна. Визначено шляхи й методи міських виконавців-фольклористів щодо збереження й реконструкції народної пісні з метою її донесення до глядача в первозданному вигляді або з наближенням до звукоідеалу локальної традиції.

Висновки. Досягнення певного рівня індивідуальної майстерності в традиційному співі повинно супроводжуватися виробленням специфічного відчуття ансамблю, що ґрунтується на акустичному відчутті чистоти ансамблевого строю, музичній та психологічній координації співаків, їхньому взаємозв’язку й взаємозалежності, що проявляється на різних рівнях (темброве співвідношення та поєднання голосів у ансамблі; ступінь їхньої варіаційної рухливості; прагнення повно реалізувати інтонаційно-фактурний потенціал наспіву; перевага ритмічної поліфонії над однаковим ритмом; емоційно-психологічна та енергетична підтримка одне одного в ансамблі та ін.) Окрім володіння принципами народного виконавства, міський співак-фольклорист повинен розумітися на специфіці й основних закономірностях народної традиційної культури, сприймати народні традиції як продуктивний досвід, життєздатний і актуальний у сучасних умовах.

Музичні стрімінгові платформи в аспекті розбудови національно-культурної ідентичності

Олена Скопцова — 2023-06-24

Метою статті є з’ясування ролі музичних стрімінгових платформ у процесах розбудови української національної культурної ідентичності.

Результати дослідження. У статті зазначено, що важливим складником формування сучасної культури в Україні є розвиток нових комп’ютерних технологій, інтерактивних медіатехнологій та візуального мистецтва. Доведено, що інтерактивні інструменти середовищ спілкування та відтворення мистецького досвіду отримали нові можливості для формування національних культурних ідентичностей та стали чинником активного спілкування між культурними спільнотами різних країн. Обґрунтовано, що музичні стрімінгові платформи допомагають залучати молоде покоління до української культури, підтримувати розвиток музичної галузі в Україні, отримувати визнання на міжнародній арені українським виконавцям.

Наукова новизна розвідки полягає в культурно-комунікативному та національно-патріотичному трактуванні контенту стрімінгових платформ. Практичне значення дослідження відображено в спробі пошуків нового інструментарію комунікацій із представниками молодого покоління в аспекті розбудови національної культурної ідентичності.

Висновки. Українська музична культура відіграє важливу роль у формуванні національної ідентичності. Різноманітні жанри та типи музики, а саме: народна, класична й сучасна українська музика показують ‘традиції та культурні звичаї українського народу через різні епохи та покоління. Українська музика просуває українську культуру на міжнародному рівні й відображає українську національну ідентичність.

Феномен композиторки Франчески Каччіні в контексті італійської музичної культури епохи Бароко

Алла Соколова — 2023-06-24

Мета статті – визначити роль композиторки Франчески Каччіні в італійській музичній культурі епохи Бароко, виявити вокально-стилістичну специфіку першої жіночої опери Ф. Каччіні «Звільнення Руджеро з острова Альчина».

Результати дослідження. Проаналізовано роботи провідних західних вчених щодо музичної культури Італії часів Бароко. Обґрунтовано, що виникнення жіночих вокальних ансамблів змінило музичний ландшафт Італії та вплинуло на жанрову стилістику, вокально-виконавські традиції та музично-виразні прийоми. Визначено, що вклад композиторки Ф. Каччіні у вокально- оперне мистецтво є незаперечним. Доведено, що опера «Звільнення Руджеро з острова Альчина» зіставляється з протосалонними музично-театралізованими виставами Європи та Британії.

Наукова новизна – зроблено спробу визначити ступінь впливу культових жіночих ансамблів на статус жінок у музичній культурі Італії кінця XVI – початку XVIІ століття, а також провести паралель між першою «жіночою» італійською оперою епохи Бароко та протосалонними жанрами Європи та Британії (англійська придворна маска, французький придворний балет).

Висновки. Доведено, що в XVI столітті гендерні норми в суспільстві давали змогу виконувати музику жінкам тільки в монастирях. Зазначено, що діяльність ансамблю «Concerto Delle Donne» стає поворотним моментом в італійській музичній культурі, який можна прирівняти до гендерно-музичної революції. Акцентовано на першій «жіночій» опері Ф. Каччіні «Звільнення Руджеро з острова Альчина» як рідкісному зразку ранньої барокової опери та балету. Схарактеризовано жанрову специфіку та стилістичні особливості опери. Визначено паралель між оперою Ф. Каччіні, протосалонними жанрами Європи й Британії та «інтелектуальним театром» придворних зібрань у Візантії. Позначено масштаб культурного впливу творчості Ф. Каччіні на гендерний фактор у музичній культурі Італії.

Кларнетовий квінтет у творчості Карла Марії фон Вебера: жанрово-стильові виміри

Михайло Титаров — 2023-06-24

Мета статті – дослідити жанрово-стильові особливості Квінтету для кларнета й струнних інструментів К. М. Вебера, одного з найвідоміших творів камерно-ансамблевого репертуару сучасних кларнетистів.

Результати дослідження. Незважаючи на тенденції доби романтизму в оперних творах К. М. Вебера, стилістичні особливості інструментальних творів, зокрема Квінтету для кларнета й струнних інструментів, вказують на тісний зв’язок із музичним мисленням і музичною мовою доби класицизму. У музиці Квінтету можна виявити багато алюзій на музичний стиль інструментальних творів В. А. Моцарта, зокрема крупних циклічних композицій за участі кларнета-соло – кларнетового концерту й кларнетового квінтету (1791). Прояв традицій класицизму можна простежити в трактуванні музичної форми Квінтету за принципом сонатно-симфонічного чотиричастинного циклу з сонатним Allegro, повільним Adagio (Фантазія), менуетом (Capriccio з ознаками скерцо) й фінальним рондо (за структурою це рондо-соната). Романтичні тенденції проявилися в оновленні образної сфери Квінтету з певним наближенням до оперного жанру, а також у трактуванні кларнета як сольно-концертного інструмента з домінуванням кларнетової партії, віртуозністю її побудов у швидких частинах і прагненням до інструментального співу в кантилені.

Наукова новизна. Визначено жанрову та стильову специфіку кларнетового Квінтету К. М. Вебера, принципи взаємодії кларнета з інструментами струнної групи, виявлено й доведено вплив тенденцій доби класицизму на тематизм та формотворення.

Висновки. У кларнетовому Квінтеті К. М. Вебера відбувається вихід за межі камерно-інструментального жанру. Музичну тканину твору збагачено ознаками концертності внаслідок сольно-віртуозного трактування партії кларнета та виокремлення її з-поміж інших інструментів ансамблю. Стилістика й формотворення вказують на тісний зв’язок із мистецтвом доби класицизму. Тематизм частин має риси нової образності, яка пов’язана з естетикою романтизму, елементами театралізації.