Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство»

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТЕАТРАЛЬНОЇ ОСВІТИ В КОРОЛІВСТВІ САУДІВСЬКА АРАВІЯ

Альмуваїл Фадель — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — виявити особливості та тенденції розвитку сучасної театральної освіти в контексті культурної політики Королівства Саудівська Аравія на основі аналізу національної стратегії в галузі культури, діяльності Комісії театру та сценічного мистецтва, а також Центру світової культури імені короля Абдулазіза. Методологія дослідження. Застосовано метод теоретичного аналізу, що посприяв дослідженню наукових джерел, присвячених проблематиці театральної освіти в Саудівській Аравії; метод методологічного та системного аналізу, завдяки яким виявлено мету, завдання та зміст провідних ініціатив, спрямованих на розвиток театрального мистецтва; системний метод, застосування якого посприяло розгляду театральної культури та освіти як цілісності; метод когнітивного аналізу, завдяки якому виявлено особливості стратегії розвитку театру та сценічного мистецтва. Результати. Розвиток театрального та сценічного мистецтва як одного з основних секторів культури на сучасному етапі вважається пріоритетним в рамках національної культурної стратегії Королівства Саудівська Аравія. Відповідно до ідеологічної програми влади країни на сучасному етапі активно заохочується розвиток діалогічного напрямку прагматичного поєднання новацій західних практик та саудівських традицій. За підтримки Управління театру та театрального мистецтва Саудівської Аравії запроваджено ініціативи, спрямовані на підтримку професійного розвитку театрального сектору, задоволення потреби в кваліфікованих національних кадрах та розвитку акторської й режисерської майстерності. Наукова новизна. Досліджено сучасний стан та окреслено перспективи розвитку театральної культури і освіти в Королівстві Саудівська Аравія; розглянуто провладні ініціативи, спрямовані на посилення інтересу до театрального мистецтва за допомогою інноваційних навчальних програм; проаналізовано стратегію Комісії театру та сценічного мистецтва, розроблену відповідно до Національної стратегії в галузі культури країни від 2021 р.; виявлено роль Центру світової культури короля Абдулазіза в підготовці саудівського суспільства до ознайомленнями зі спеціалізованими театральними навчальними просторами.

ФІЛОСОФІЯ ТАНЦЮВАЛЬНИХ РУХІВ ГЕРТРУДИ БОДЕНВІЗЕР У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ЕКСПРЕСИВНОГО ТАНЦЮ

Ольга Бабич — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — охарактеризувати танцювальну і педагогічну діяльність Г. Боденвізер, виявити особливості розвитку експресивного танцю першої половини ХХ ст. Методологія дослідження. Застосовано біографічний метод для вивчення «історії» становлення особистості Г. Боденвізер, методом системного аналізу досліджено феномен експресивного танцю, типологічний метод посприяв виявленню атрибутивних характеристик віденської школи Ausdruckstanz, а завдяки аналітичному методу і логіко- теоретичному аналізу опрацьовано наукову літературу. Результати. Г. Боденвізер як безпосередня учасниця європейських модерністських рухів належала до першого покоління експресивних віденських танцюристок. Засоби модерністського танцю розкривали соціальні, емоційні та політичні проблеми, концентрували на рухах тіла, а не на складному реквізиті або костюмах. Особливості ідей і філософії руху Г. Боденвізер введено до вітчизняного наукового обігу, описано маловідомі та невідомі матеріали з історії австрійського вільного танцю, а також нові історіографічні джерела. Розглянуто принципи імпровізації видатної танцюристки, зокрема підхід до швидкості та динаміки танцювального руху «гра у грі». Окреслено перспективи застосування філософії руху Г. Боденвізер у контексті еволюції сучасного танцю початку третього десятиліття ХХІ ст. З’ясовано, що у філософському баченні Г. Боденвізер рух танцю має бути сповнений плавності та ритмічної тонкості, засвідчувати бездоганне чуття музики і делікатної реакції тіла на неї — рух сильний у пульсі, тонкий в ритмі та повноцінний у своєму зв’язку з текстом танцю. Принципи імпровізації, викладені Гертрудою Боденвізер та її послідовниками, актуальні для сучасних хореографічних теорій і практик. Наукова новизна. Досліджено танцювальну та педагогічну діяльність однієї з провідних представниць австрійського танцю Ausdruckstanz Г. Боденвізер.

РОЗВИТОК КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ТАНЦЮРИСТІВ-СПОРТСМЕНІВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ «ФОРМЕЙШН» ЗАСОБАМИ КОМП’ЮТЕРНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ

Дмитро Базела — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — проаналізувати особливості комп’ютерної хореографії та розкрити її евристичні можливості на прикладі танцювально-спортивної програми «формейшн», обґрунтувати вплив новітніх науково-технологічних досягнень на розвиток координаційних здібностей танцюристів синхронного командного виступу. Методологія дослідження ґрунтується на методах аналізу та узагальнення для виявлення особливостей та тенденцій розвитку комп’ютерної хореографії у ХХІ столітті, структурно- функціонального аналізу в процесі характеристики сучасного стану професійної підготовки хореографів і на логіко-системному методі, що допоміг розкрити важливість новітніх засобів комп’ютерної хореографії програми «формейшн». Результати. Стверджується, що комп’ютерна хореографія постає привілейованим полем для дослідження плідної взаємодії технологічних інновацій, хореографічної творчості спорту, покликана оптимізувати та розширити потенціал, як хореографа, так і танцювального спорту, маючи в своєму арсеналі алгоритми, нейронні мережі, штучний інтелект, проєктування просторових приміщень й рухів тіла тощо. Доведено, що її інструментарій (ChoreoGraph, Swarm, Isadora, MidiDance, CLA, Choreogenetics, Chor-rnn тощо) сприяє вдосконаленню структурованості та логіки розгортання синхронного командного виступу, контактної імпровізації, поглиблює розуміння біомеханічної природи рухів та забезпечує зв’язок між рівнем розвитку координаційних здібностей, синхронністю виконання й точністю техніко-композиційних побудов програми «формейшн». Наукова новизна. Вперше розкрито роль засобів комп’ютерної хореографії в розвитку координаційних здібностей танцюристів у процесі ансамблевого виконання програми «формейшн», які сприяють удосконаленню спортивно-технічної майстерності, психофізіологічному та естетичному розвитку, самовираженню особистості танцюристів.

ТАНЦЮВАЛЬНИЙ СПОРТ ХХІ СТОЛІТТЯ: СУЧАСНІ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ

Мирослав Кеба — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — розкрити методи посилення фізичних можливостей танцюристів на основі аналізу закордонних наукових джерел та окреслити можливості використання в танцювальному спорті традиційних методик підготовки інших складно-координаційних видів спорту та систем, пов’язаних із дослідженням та удосконаленням мистецтва руху. Методологія. Застосовані загальнонаукові методи дослідження, зокрема метод теоретичного аналізу та узагальнення, системний та структурно-функціональний метод, типологічний метод, метод порівняльного аналізу. Результати і висновки. Сучасний стан і тенденції розвитку танцювального спорту на світовому рівні вимагають переосмислення та розширення спектра методик навчання для підвищення витривалості танцюристів, покращення технічного та естетичного рівня їхньої підготовки. Танцювальний спорт характеризується різноманіттям і багатством форм рухів, особливою технікою виконання вправ — фізична і технічна підготовка не підкорена удосконаленню рухових функцій в основному спортивному русі, як у швидкісно-силових видах спорту. Встановили, що адаптування певних стратегій покращення професійних якостей з аеробіки, фігурного катання, художньої та спортивної гімнастики до сучасних методик навчання в танцювальному спорті суттєво підвищить рівень фізичних можливостей танцюристів, а застосування елементів біомеханіки посилить ефективність тренувань і занять. Наукова новизна. Досліджені популярні в західній теорії і практиці танцювального спорту методики навчання; проаналізовані традиційні для складно-координаційних видів спорту стратегії у контексті доцільності включення до сучасних програм підготовки танцюристів; введені до наукового обігу маловідомі матеріали для наповнення вітчизняної теоретичної бази.

ПОПУЛЯРНИЙ МАСОВИЙ ТАНЕЦЬ VOGUE: ВІД ЗАРОДЖЕННЯ ДО СУЧАСНОСТІ

Олексій Пастухов — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета дослідження — проаналізувати історію виникнення та особливості формування хореографії популярного масового танцю сучасності Vogue. Методологія дослідження історії становлення хореографії сучасних популярних танців ґрунтується на міждисциплінарному синтезі наукових методів і підходів, інтегрованих з мистецтвознавства, історії, культурології, соціології. Поряд з використанням загальнонаукових методів аналізу, синтезу та узагальнення, це дало змогу краще зрозуміти основні соціокультурні особливості виникнення та стилістики виконання основних елементів хореографічного феномена — танцю Vogue. Результати. Vogue — надзвичайно манірний, модний, промовистий танець. Під час його виконання танцівники спочатку ніби завмирають у стереотипних позах моделей глянцевих журналів, а потім починають виконувати хореографічні рухи. На сьогодні відомі чотири основні стилі танцю: Old Way, New Way, Vogue Femme та Dramatics. Наразі, набувши масовості та популярності, хореографія Vogue продовжує стилістично розвиватися, активно реагуючи на запити сучасної публіки, а особливо — на психоемоційні потреби виконавців, які завдяки танцю можуть продемонструвати моду на впевненість у собі та справжність. Отже, танець Vogue став насамперед хореографічною формою прояву ідентичності, самовиразу квір-спільноти та боротьби за права й свободи, зокрема гендерні. Наукова новизна. Вперше в українській хореографії представлено аналіз історії становлення та особливостей масового танцю сучасності Vogue.

ДЕРЖАВНИЙ АНСАМБЛЬ ТАНЦЮ УКРАЇНИ ЯК КУЛЬТУРНЕ ЯВИЩЕ І ЙОГО РОЛЬ У РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО НАРОДНО-ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА

Євгеній Рой, В’ячеслав Рой — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — простежити історико-культурні передумови створення та функціонування одного з перших в Україні державного танцювального ансамблю, який повинен був не лише збирати й популяризувати фольклорні танці, але й публічно репрезентувати їх у сценічному варіанті. Проаналізувати організаційний і творчий процес в перші роки його існування та виявити роль балетмейстера П. Вірського у визначенні курсу мистецького колективу на популяризацію та збереження національних культурних цінностей як невичерпної скарбниці підживлення національного хореографічного мистецтва. Методологія дослідження — для досягнення поставленої мети використовувалися такі методи: історико-аналітичний — для вивчення історичних, мистецтвознавчих і культурологічних джерел і літератури; пошуково-теоретичний для збирання матеріалів, які підтверджують авторські висновки статті. З’ясування тенденції народно-сценічного танцювального мистецтва України в середині 30-х років минулого століття, визначення його специфіки та способів вираження, уможливлювалося завдяки застосуванню у науковій праці принципу історизму та наукової об’єктивності. Результати. Після визнання у другій половині 30-х років у країні професійних гуртів як основної форми популяризації народного пісенно-танцювального мистецтва стала відчутною тенденція до створення мережі професійних танцювальних колективів в Україні. Одним із перших у 1937 році було засновано Державний ансамбль танцю, який очолили П. Вірський і М. Болотов. Колектив із перших років свого існування швидко почав набувати популярності на теренах України, вносячи свою частку в розвиток національного народно-хореографічного мистецтва. Новизна одержаних результатів обумовлена метою, завданнями й проблематикою дослідження, пов’язаного з виявленням культурно- історичних передумов створення Державного ансамблю танцю України як носія народно-танцювальної національної культури. У статті вперше робиться аналіз ранніх концертних програм колективу.

ПРЕДМЕТНЕ СЕРЕДОВИЩЕ КУЛЬТОВИХ СПОРУД БОЙКІВЩИНИ У КОНТЕКСТІ ВИСВІТЛЕННЯ В ЕКРАННИХ МИСТЕЦТВАХ

Олександр Безручко, Володимир Бардин — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — проаналізувати предметне середовище бойківських культових споруд у контексті висвітлення в аудіовізуальному мистецтві та виробництві. Встановити роль предметного середовища сакральної спадщини бойків у творчому використанні в екранних мистецтвах: художніх та документальних фільмах, у телевізійних програмах та на фотографічних зображеннях. Довести необхідність мистецької і наукової фіксації та збереження дизайну творів національної релігійної спадщини з метою використання набутих знань під час реставрації старих та будівництва нових храмів. Методологія дослідження полягає у застосуванні комплексу таких методів: теоретичного — всебічний аналіз екранних і фотомистецьких творів, в яких висвітлюється предметне середовище культових споруд Бойківщини; порівняльно- історичного методу для з’ясування характерних особливостей дизайну бойківських церков та можливості їхнього використання у зйомках історичних художніх фільмів, зокрема екранізацій видатних творів національної літератури; узагальнення впливу громадської думки українського суспільства на формування важливості збереження та відновлення предметного середовища сакральних споруд України. Результати. Проаналізовано предметне середовище бойківських культових споруд у контексті висвітлення в аудіовізуальному мистецтві та виробництві. За допомогою аналізу художніх та документальних фільмів, телевізійних програм та фотографічних зображень встановлено роль предметного середовища спадщини бойків у їхньому творчому використанні в екранних мистецтвах. Доведено необхідність мистецької і наукової фіксації та збереження дизайну творів національної релігійної спадщини з метою використання набутих знань під час реставрації старих та будівництва нових храмів. Наукова новизна: уперше ґрунтовно проаналізовано предметне середовище бойківських культових споруд у контексті висвітлення в аудіовізуальному мистецтві та виробництві: повнометражних художніх фільмах, документальних фільмах, телевізійних передачах та фотографічних творах, опрацьовано та узагальнено чинники і фактори, які впливають на збереження творів церковної спадщини.

ІНФОГРАФІКА ЯК ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА: ПРОБЛЕМИ КОДУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Тетяна Божко — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета дослідження полягає у відображенні взаємозв’язку між кількістю засобів кодування інформації, задіяних у дизайні інфографіки, та зручністю й ефективністю сприйняття її змісту. Інфографіка розглядається як візуальне повідомлення, в межах якого подається інформація з різними способами візуального кодування. Варіативність різнокодованих елементів і способів їх взаємодії може призводити як до ефекту синергії, так і до дисонування змістових компонентів інфографіки, що спонукає до заглибленого вивчення умов поєднання кодованих елементів у цілісну інформаційну систему. Методи дослідження: аналітичний і логічний (виявлення теоретико-методичних підходів до побудови інфографіки, оцінка впливу на аудиторію), системний підхід (систематизація можливостей формування масиву даних в інфографіці, визначення проблем та перспектив використання зображувальної інформації в дизайні інфографіки), метод аналогій (визначення впливу візуальної інформації в дизайні інфографіки на аудиторію). Результати. Структурна організація комунікативних елементів та стилістичні характеристики графічних зображень у дизайні інфографіки утворюють інформаційну систему, що руйнується в процесі зростання способів кодування інформації. Така система передбачає утримання чіткої ієрархії в композиційному розташуванні елементів та логіки візуального руху між ними. На відміну від плакатів, постерів та пакувань, інфографіка може містити кілька оптичних центрів та розширену палітру кольорокодування. Наукову новизну презентує саме визначення рівнів взаємодії комунікативних елементів та встановлення композиційних умов, до яких належать: утримання масштабно-пропорційної ієрархії комунікативних елементів; доречність упровадження кількох оптичних центрів та значної кількості рівнозначних зображувальних елементів, доповнених допоміжними площинами (плашками) для посилення розбірливості та читабельності текстових блоків; обмеження кількості ізографем (не більше 3-х.) як відмінних способів стилістично-графічного відтворення зображувальних елементів; використання не більше ніж двох різних шрифтів; уникнення перетинів або прямого накладання тексту на зображення; утримання реалістичних пропорційних співвідношень між зображувальними елементами; застосування значної кількості відтінків кольорів за умови збереження переважної маси одного або двох кольорів у характеристиках хроматичного складу загального семантичного вирішення.

ВІЗУАЛІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У СТУДЕНТСЬКИХ ПРОЄКТАХ «СЛУХАЙ УКРАЇНСЬКЕ!» ТА VINYL-ART

Андрій Будник, Андрій Фурдичко, Катерина Поліщук — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — на прикладі виставкових проаналізувати тенденції розвитку графічного дизайну в площині забезпечення потреб шоу-бізнесу й виявити вплив подібних заходів на дизайнерську освіту. Методологія дослідження базується на аналітично-оцінювальному інструменті наукового пізнання. Результати. З’ясовано, що на розробку візуальної ідентифікації артиста дизайнером впливає велика кількість чинників, зокрема, приналежність до певної субкультури або слідування тенденціям. Опрацьовані в ході дослідження проєкти, а саме: «Слухай українське!» та «Vinyl-art», створюють нові можливості для реалізації креативних ідей як молодих, так і вже професійних дизайнерів. Особливою привабливістю проведених виставок є публічна апробація результатів виконання студентами КНУКіМ практичних завдань із дисциплін «Дизайн-проєктування», «Дизайн друкованих видань» тощо. Таким чином, реакція глядацької аудиторії стає маркером засвоєння теоретичних викладок лекційного матеріалу на парах. За умови продовження функціонування подібних заходів з’являється потенційна можливість їхнього впливу на візуально-графічне забезпечення української естради й зростання числа кваліфікованих спеціалістів. Накопичений протягом кількох років викладання відповідних дисциплін візуальний матеріал стає фундаментом для атрактивної репрезентації вищого навчального закладу на зовнішніх локаціях. Змістовне наповнення сприяє патріотичному вихованню творчої молоді, зокрема, процес реалізації проєктів сприяє не тільки розвитку практичних навичок підготовки файлів для друку й експонування, а й спонукає креативне студентство до поглибленого вивчення вітчизняної культури та історії. Результати наукових розвідок у сфері дизайну та суміжних до нього сфер, опрацьовані в ході дослідження, підкреслюють правильність означених думок. Наукова новизна. Враховуючи брак теоретичних матеріалів із цього питання, постає потреба у проведенні нових досліджень та аналізу емпіричних даних, що розширюють сферу формування іміджу музичних виконавців.

ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЛАНДШАФТНОГО ДИЗАЙНУ

Анастасія Варивончик — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — проаналізувати культурологічні, екологічні та соціальні аспекти проєктної діяльності ландшафтного дизайнера. Методологія дослідження поєднує теоретичні й емпіричні підходи, а саме: метод спостереження, метод вивчення та узагальнення, метод аналізу, порівняння, синтезу в дослідженні тенденцій і перспектив ландшафтного дизайну. Результати. Встановлено, що ландшафтний дизайн як загальнокультурний і екологічний фактор впливає на соціокультурний аспект життя людини та безпеку її діяльності. Ландшафтний дизайн трансформується у феномен, що поєднує екологічну безпеку, економічну доцільність і естетичну виразність. Проаналізовані сучасні засоби створення проєктів ландшафтного дизайну. З допомогою ландшафтного дизайну в культурному просторі формуються нові цінності та норми, розширюються просторові орієнтації і форми суспільного розвитку. В глобальних проблемах людства визначена орієнтованість наукового і культурного векторів України на загальноєвропейські стандарти. Наукова новизна дослідження визначена тим, що ландшафтний дизайн розглядається у колі культурологічних, екологічних та соціальних проблем. Визначені головні тенденції та перспективи сучасного ландшафтного дизайну.

УКРАЇНСЬКА ДЕКОРАТИВНА МАЙСТЕРНІСТЬ В ЕСТЕТИЧНИХ ПРАКТИКАХ СУЧАСНОГО ДИЗАЙНУ

Алла Гоцалюк — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — визначити особливості української декоративної майстерності в естетичних практиках сучасного дизайну. Зокрема, влив на практику дизайну інноваційних технологій. Методологія. У статті, поряд із загальнонауковими методами (аналіз, синтез, узагальнення), використано системний аналіз, що дає можливість цілісно охарактеризувати процеси трансформації української декоративної майстерності в естетичних практиках сучасного дизайну. Результати. Досліджено, що реалізації художньо-естетичних потреб українців успішно сприяє діяльність дизайнерів на ниві декоративно- прикладної майстерності, яка заглиблена в народно-етнографічні джерела. Важливими рисами сучасного декоративного вжиткового мистецтва є простота та мобільність, оптимальність використання простору й водночас створення затишку. Зроблено висновок, що дизайн — це багатовекторна людська діяльність, яка спрямована на створення, впорядкування життя людини за власним смаком, модою, баченням, що піддаються зовнішнім впливам. Неотрадиціоналізм вплинув на естетичні практики сучасного дизайну, які втілюються завдяки різноманіттю художніх стилів та напрямів за умов застосування новітніх технологій та матеріалів. Етнокультурна еволюція в дизайні інтер’єру й побутових речей вплинула на формування художніх стилів, рухів та є суголосною з процесами інновацій у технологічній сфері. Сучасному декоративному вжитковому мистецтву притаманне поєднання сучасних інноваційних тенденцій із традиційними підходами. Наукова новизна — вперше досліджена проблематика впливу інновацій на розвиток дизайнерських практик.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЄКТУВАННЯ ІНТЕР’ЄРУ ЖИТЛА ЗА МЕТАПРОГРАМАМИ ОСОБИСТОСТІ

Ростислав Купчик, Зиновій Макар, Оксана Мазур — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є дослідження й визначення сучасних дієвих підходів для встановлення гармонійних стосунків особистості і її простору життєдіяльності в контексті нових методів когнітивної ергономіки та психології, де взаємні впливи будуються за принципом взаєморозвитку. Методи дослідження. Проблема досліджувалася в контексті застосування засобів нейролінгвістичного програмування, з позиції яких вивчення досвіду взаємодії особистості з просторовим середовищем становить особливий практичний інтерес. Поряд із загальнонауковими методами аналізу, синтезу, індукції, дедукції, узагальнення використано міждисциплінарний і системний аналіз, що дає можливість використати знання та методи різноманітних дисциплін для досягнення поставленої мети. Результати. Встановлено, що досконале вирішення індивідуальних запитів під час проєктування особистого середовища людини можливе тільки після детального дослідження її індивідуального психотипу. Одним із підходів до вирішення цієї проблеми є методи нейролінгвістичного програмування з використанням провідних метапрограм людини. Висвітлюється поняття метапрограм та наводиться їхня класифікація й опис для виявлення підсвідомих взаємних впливів людини й середовища. Узагальнюються шляхи дослідження психотипу особистості за чотирма групами метапрограм: цінностей, масштабу узагальнення, сприйняття часу та схожості /відмінності. Водночас серед метапрограм цінностей, як найбільш значимих, розглядається п’ять груп узагальнених ціннісних пріоритетів. Наукова новизна. У статті висвітлюється сучасний стан психологічних досліджень у дизайні інтер’єру та розглядається новий підхід до врахування психологічних особливостей людини під час проєктування житлового середовища. Аналізуються переваги й недоліки використання засобів нейролінгвістичного програмування для вирішення цієї проблеми. Надаються рекомендації щодо особливостей проєктування інтер’єру та меблів залежно від психотипу людини.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ СЕРЕДОВИЩА ЗА ДОБИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Юрій Легенький, Анна Ареф’єва — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — визначити методологію сучасного екологічного підходу щодо середовища як системної цілісності. Методологію дослідження становить сукупність методів наукового дослідження: системний, полісистемний, компаративний підхід, трансцендентальний метод, феноменологічний, діалектичний, які використовуються як для культурно-історичної реконструкції середовища, так і для розкриття сутності сучасного проєктного процесу. Результати. Доведено, що культурні практики формування сучасного середовища стають ретрансляторами антропологічного, семіотичного та візуального поворотів, а інституції культурних практик — розгалуженим цілим, починаючи від ідеологічних настанов, шкіл, формальних і неформальних рухів, арт-утворень до віртуальних спільнот. Дизайн є конструктивно- будівна діяльність, яка моделює всесвіт. Це особливо чітко визначається в архаїчних культурах, зокрема в грецькій культурі. Культури Середньовіччя та Відродження вже змінюють парадигму, Новий час її трансформує, але етнокультура зберігає космоцентризм і варіативність моделей космосу, тобто, світобудова входить у моделі середовища на правах конструктивно-будівної стратегії. Кожна річ моделює всесвіт, несе в собі архетипи соборності, космологічного гурту, орієнтованого на тотальність спільноти, що розуміється як родова цілісність. Наукова новизна статті полягає в тому, що визначено, як сучасний проєктний простір дає можливість охарактеризувати процеси модернізаціі, трансформації імагінативного простору середовища. Середовище розглянуто як метакультурна цілісність на локальному, регіональному, глобальному рівнях презентації свого культурно-історичного потенціалу.

ІНСТРУМЕНТАЛЬНА СПАДЩИНА ІГНАЦІЯ ПАДЕРЕВСЬКОГО В АСПЕКТІ НАЦІОНАЛЬНОГО КОЛОРИТУ

Габріела Асталош — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — висвітлити стилістичні та художньо-образні парадигми інструментального доробку І. Я. Падеревського крізь призму національної самобутності творчого амплуа митця. Методологія дослідження. У процесі дослідження для розкриття представленої проблематики використали такі методи: біографічний (вивчення життєвого шляху); джерелознавчий (опрацювання наукових праць із дотичних питань); історичний (визначення ролі політичних і культурних обставин доби у становленні та формуванні особистості); аналітичний та структурно-логічний (висвітлення хронологічного аспекту проблеми, осмислення специфіки напрямів діяльності); метод теоретичного узагальнення (для підбиття підсумків). Результати. Діяльність І. Я. Падеревського посіла ключове місце в польській культурі: музикант увійшов в історію піанізму як один із найяскравіших, найвідоміших та найпопулярніших віртуозів кінця ХІХ — початку ХХ ст.; він полонив світ переконливо глибокою інтерпретацією музики Ф. Шопена; як композитор створив чимало яскравих шедеврів польської музики пізньоромантичного зразка; завдяки активній сценічній практиці артист зміг привернути увагу світової спільноти до питань національної самобутності й ідентичності нації. Інструментальна творчість у двох напрямах — виконавському та композиторському — акумулювала весь спектр патріотичних ідей цього визначного діяча, стала яскравим репрезентантом польської культури на світовій мистецькій арені. Наукова новизна. Вперше в історії вітчизняного мистецтвознавства інструментальний, а саме — виконавський та композиторський доробок Ігнація Падеревського, розглянутий як комплексне явище взаємодії цих сфер самореалізації митця.

МУЗИЧНА ТЕРАПІЯ: РОЛЬ МІЖГАЛУЗЕВОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ФОРМУВАННІ ФАХОВОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ТА КОНКРЕТИЗАЦІЇ СФЕРИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Ольга Бенч, Зузана Брчакова — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті – визначити провідні сучасні тенденції основних галузей музичної терапії з врахуванням досвіду світових наукових шкіл. Методологія дослідження окреслюється використанням історико- культурологічного підходу до вивчення становлення та розвитку музичної терапії, а також методів аналізу та порівняння для простеження основних напрямів музикотерапії й міжгалузевих впливів вагомих наукових результатів. Результати. Доведено, що динамічність розвитку музичної терапії з часу її створення виявляє певну стабільність у нарощенні та апробації нових відгалужень. Їхня логічна поява пояснюється своєрідними «перехресними» міжгалузевими впливами та залученням на певних етапах вагомих наукових результатів із різних галузей знань, у тому числі віддалених від практичної медицини, традиційної музичної освіти, класичних музикознавства і педагогіки. Наголошено, що завдяки внутрішній диференціації окремих її складових постійно оновлюється системність галузі, яка сформована на перетині педагогіки, теорії соціальної комунікації, культурології та інших споріднених дисциплін. Визначено, що провідними у музикотерапії є медицина, психологія і педагогіка, що розвивається як інтегративна дисципліна на стику нейрофізіології, психології, рефлексології, музикознавства та інших дисциплін. Наукова новизна полягає у виявленні спільних засобів і підходів наукового пізнання музичної практики до психологічної, ментальної, поведінкової корекції людської діяльності на різних вікових етапах.

МЮЗИКЛ ЯК ІНТОНАЦІЙНА ПРАКТИКА

Андрій Бондаренко — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — виявити особливості жанру мюзиклу та перспективи його розвитку в українському середовищі з точки зору використовуваних інтонаційних практик. Методологія дослідження спирається на комплексний аналіз часо-просторових характеристик музичної мови, використаної у мюзиклах, що дозволяє визначити характер залучених інтонаційних практик, виявити спільне й відмінне у творах цього жанру. Результати. Проаналізовано характерні риси музичної мови ранніх кіномюзиклів США та Великої Британії, ранніх мюзиклів СРСР та мюзиклів українських авторів доби незалежності. На основі проведеного аналізу зроблено висновок про те, що попри стильову і навіть жанрову різнорідність мюзиклів різних історичних періодів та національних шкіл для композиторів, що залучаються до написання музики до мюзиклів, є важливим вибір інтонаційних практик, що спонукають до її легкого, гедоністичного сприйняття. Для ранніх американських мюзиклів такий вибір передбачав використання переважно мажорних тональностей та численних оркеструвань із залученням елементів джазу. Становлення в 1960-х роках рок- і поп-музики змінило інтонаційну палітру мюзиклів, обумовивши орієнтацію композиторів на інтонаційний світ поп- і рок-музики, а згодом і танцювальної електроніки. Активізація стилістичних пошуків українських авторів у цьому жанрі, зокрема орієнтація на інтонаційні практики сучасного українського року й танцювальної електроніки, спонукає до висновку про те, що потенціал цього жанру в Україні ще не вичерпано. Наукова новизна полягає у дослідженні проблеми інтонаційної специфічності мюзиклу, аналізі «часо-просторових» параметрів — ладо-гармонічних, темпо-ритмічних особливостей, жанрових і стильових зв’язків.

НАРОДНА ПІСНЯ ТА ЇЇ ТРАНСФОРМАЦІЯ В РЕПЕРТУАРІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ХОРУ ІМЕНІ СТАНІСЛАВА ПАВЛЮЧЕНКА

Володимир Горобець, Валентин Сластьон — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета — проаналізувати особливості трансформації народних пісень у репертуарі Українського народного хору імені Станіслава Павлюченка. Методологія дослідження ґрунтується на музично- теоретичному аналізі репертуару Українського народного хору. У статті, поряд із загальнонауковими методами (аналіз, синтез, узагальнення), використано кроскультурний і системний аналіз, що дає можливість цілісно охарактеризувати процеси трансформації української народної пісні. Методи обробки музичного матеріалу спрямовані на збереження рис фольклорного першоджерела. Методологічна основа статті ґрунтується на науково-теоретичних засадах і дослідженнях українських музикознавців, які окреслювали специфіку звернення до фольклору у вітчизняній практиці. Результати. Аналіз народних пісень, що увійшли до репертуару Українського народного хору імені Станіслава Павлюченка, свідчить про наявність єдиної домінантної тенденції щодо трансформації музичного матеріалу. Зокрема, наявне прагнення максимально зберігати структуру, інтонаційну, ладову основу народних пісень. Під час вибору типу голосоведіння перевага надається терцієвому подвоєнню, що притаманне фольклорному багатоголоссю. Водночас спостерігається прагнення за допомогою чергування хорових груп та співу солістів створити такий тип драматургії, при якому будуть ще яскравіше проступати художньо- образні смисли пісні. Отже, можна зазначити, що пісні з репертуару Українського народного хору хоча й відрізняються від автентичних зразків, їхня модифікація спрямована на збереження традиційних форм музикування. Наукова новизна. Вперше проаналізовано особливості інтерпретації народнопісенного матеріалу в репертуарі Українського народного хору імені С. Павлюченка.

АКАДЕМІЧНА НАРОДНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНА ОСВІТА В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

Віолетта Дутчак — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — аналіз специфіки формування й сучасного функціонування академічного народно- інструментального освітнього простору в Україні в порівнянні з сусідніми європейськими країнами. Методологія. Основним методологічним принципом у роботі виступає порівняльний та історичний, що дозволяє проаналізувати тенденції розвитку освітніх процесів для народних інструментів в Україні та країнах Західної Європи впродовж ХХ — початку ХХІ ст. Результати. Окреслено універсальні народні інструменти, які є першими в спеціальній та вищій освіті вищезгаданих країн: це акордеон (баян), гітара, цимбали, струнні щипкові інструменти регіонального характеру (бандура, домра, канклес тощо). Представлена характеристика послідовності формування та специфіки освітніх процесів у галузі академічного народно-інструментального мистецтва в Україні, його основних репертуарних пріоритетів. Відзначається важливість удосконалення та хроматизації народних інструментів для впровадження їх у навчальний процес, конкурсно-фестивальний рух, видання методичної та навчально-дидактичної літератури, що формують сферу народно-інструментального мистецтва на майбутнє. Наукову новизну статті становить компаративна характеристика представлення народно-інструментального мистецтва в Україні та європейських країнах в освітніх процесах, здійснена на рівнях аналізу народного інструментарію (універсального та регіонального, спорідненого та неспорідненого) в освітніх програмах.

КИРИЛО СТЕЦЕНКО І МУЗИЧНО-СЦЕНІЧНЕ МИСТЕЦТВО (ДО 140-х РОКОВИН ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)

Тетяна Медвідь — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — висвітлити музично-сценічну діяльність Кирила Стеценка, композитора, диригента, педагога, громадського діяча в контексті парадигми естетичного виховання дітей та молоді. Методи дослідження: хронологічний, який дає можливість вивчати життєвий і творчий шлях митця у часовій послідовності; аналітичний, що дозволяє виокремити музично-сценічний ракурс творчої діяльності композитора; метод узагальнення й синтезу опрацьованих матеріалів і документів. Результати. Досліджуючи життєвий і творчий шлях, педагогічну та громадську діяльність К. Стеценка, можна стверджувати, що музично-сценічне мистецтво, яке було пов’язане з народною піснею, казкою, інсценізацією, були його покликанням у сфері естетичного виховання учнів. Музично-сценічна царина особистості К. Стеценка є важливою частиною національної системи естетичного виховання школярів, а його творча спадщина для театру й сцени не втратила своєї актуальності й донині. Новизна статті. Вперше у рамках наукової статті проаналізовано музично-сценічну діяльність К. Стеценка, обґрунтовано його зусилля щодо естетичного виховання дітей через призму сценічного мистецтва.

НЕЗНАЙОМКА В МУЗИЧНОМУ ІНТЕР’ЄРІ РОМАНТИЗМУ: ФАННІ-ЦЕЦІЛІЯ МЕНДЕЛЬСОН-ГЕНЗЕЛЬ

Тетяна Молчанова — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є спроба привернути увагу вітчизняних дослідників і виконавців до життєтворчості німецької композиторки, старшої сестри Фелікса Мендельсона-Бартольді, значущої фігури музичного життя Німеччини першої половини XIX століття — Фанні-Цецілії Мендсельсон-Гензель, яка належить до невивчених постатей в українському музикознавстві; окреслити її виконавські та композиторські принципи; визначити жанрово-стилістичний напрям творчості. Вмотивовується актуальність аналізу її спадщини, встановлено взаємозв’язок між подіями життя та основними сферами її діяльності як піаністки, композиторки, просвітниці. Методологія. У статті застосовано системний аналіз, який поєднав у собі такі методи: аналітичний (відтворення загальної картини життєвого й творчого шляху Ф.-Ц. Мендельсон-Гензель на підставі об’єктивного аналізу віднайдених джерел німецькою та англійською мовами, інформації з пояснювальних записок до нотних збірок, інтернет-ресурсів і власної статті автора), культурологічний (з метою виявлення умов, що передбачили становлення композиторської творчості Ф.-Ц. Мендельсон-Гензель), аксіологічний (для визначення художньої та виконавської цінності її творів) та обсерваційний (власний педагогічний аналіз та експеримент: керівництво творчим проєктом «Маловідомі жінки-композиторки» з 2011 року, в контексті якого — впровадження у навчальний процес студентів і магістрів класу концертмейстерства, кафедри сольного і камерного співу, кафедри камерного ансамблю Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка, кафедри музики Університету ім. Я. Длугоша (курс «Warsztaty Artystyczne», Польща, Ченстохова) творів цієї композиторки та виконання їх на концертній естраді. Результати. На підставі аналізу життєтворчості маловідомої німецької композиторки доби романтизму Ф.-Ц. Мендельсон-Гензель відкриваються перспективи для нових досліджень жіночої композиторської творчості минулого у контексті тогочасних естетичних цінностей та подальшого обмірковування його внутрішньої змістової сутності. Наукова новизна. Стаття є першим досвідом спеціального аналізу життєпису маловідомої німецької композиторки та виконавиці в українському музикознавстві, що заповнює наявну прогалину в історії вітчизняного дослідництва й виконавства, розширює світоглядні орієнтири студентів і виконавців, збагачує їхній навчальний репертуар і концертні програми.

АВТОРСЬКА ПІСНЯ ТА СПІВАНА ПОЕЗІЯ В МУЗИЧНОМУ ЖИТТІ МІСТА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО У ХХІ СТОЛІТТІ

Юрій Найда, Віра Найда — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — проведення біографічно-творчого аналізу розвитку жанру авторської пісні та співаної поезії в контексті музичного життя міста Хмельницького у ХХІ ст. Методи. Під час роботи було використано теоретичні та емпіричні методи дослідження, як-от: метод порівняльного аналізу, спостереження, опитування, бесіда, систематизація та узагальнення. Результати. Розкрито складники жанру, а також проаналізовано сутність понять «авторська пісня» та «співана поезія». Виділено окремий напрямок — «виконавство». Крім того, у статті представлені короткі біографічні відомості яскравих персоналій цього жанру. Головна увага зосереджена на висвітленні їхньої творчості, а саме: написання пісень, концертно-виконавська діяльність, фестивально-конкурсна практика, участь у телевізійних та радіопередачах, робота в студії звукозапису тощо. Показано їхній внесок у музичну культуру міста Хмельницького. Визначено, що авторська пісня та співана поезія є невід’ємним складником музичного життя міста Хмельницького, що є яскравим показником загальнодуховного розвитку містян. Наукова новизна. Уперше в регіональному музикознавстві міста Хмельницького досліджується динаміка функціонування жанру авторської пісні та співаної поезії у ХХІ столітті.

СПЕЦИФІКА ХОРОВИХ ТВОРІВ ВІКТОРІЇ ПОЛЬОВОЇ

Наталія Регеша — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — проаналізувати специфіку хорових духовних творів української композиторки Вікторії Польової на прикладі «Світлих піснеспівів». Методологія дослідження особливостей хорового стилю мисткині потребує залучення аналітичного методу. Порівняльний метод необхідний для висвітлення характеру взаємозв’язку індивідуального творчого начала та попередньої мистецької хорової практики. Метод синтезу застосовується для виділення філософсько-естетичного підґрунтя творчості української композиторки. Результати. Хорові твори провідної української композиторки Вікторії Польової є визначним явищем у контексті сучасного вітчизняного та світового музичного мистецтва. Вони виступають у ролі своєрідного містка між традиціями минулого та сучасними композиторськими техніками. Вербальний текст надихає мисткиню на відповідне формування музичної тканини. Вибір канонічних текстів у духовних творах є ознакою творчого методу В. Польової. Фонізм хорового співу використовується для передачі сакральних та божественних образів. Звернення до традицій поліфонії доби Відродження, знаменного розспіву, сполучаються із сонорними комплексами, естетикою мінімалізму. Композиційно-фонічна архітектоніка спрямована на відтворення ідеї гармонії світу, яка втілюється засобами хорового звучання. Контрастне зіставлення різних образних сфер та тональностей є основою стилю композиторки, в якому немає місця драматизму та конфліктності. Колористика гармонічних вертикалей утворюється як результат логіки поліфонічного розгортання окремих вокальних шарів. Наукова новизна полягає у висвітленні специфіки хорових творів Вікторії Польової, виокремленні стильових домінант її творчого методу.

СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ НАРОДНОГО ХОРОВОГО (ПІСЕННОГО) МИСТЕЦТВА В СУЧАСНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ

Олена Скопцова, Світлана Палига — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — дослідити специфіку народного хорового (пісенного) мистецтва в сучасному просторі України. Вказана мета передбачає окреслення особливостей функціонування колективів цього напряму та визначення мистецьких подій для їхньої популяризації й розвитку. Методологія дослідження. Наукові положення статті аргументовані на рівні методів (емпірико-теоретичний, аналіз і синтез, індукція та дедукція, мистецтвознавчий аналіз), які узагальнюють основні стратегії розвитку народного хорового мистецтва. Аналіз здійснюється за принципом розрізнення провідних українських хорових колективів і визначення основних заходів їхнього розвитку. Результати. Палітра сучасних народних хорів представлена колективами різних типів — навчально-творчі, професійні, аматорські. Провідну роль у формуванні творчого обличчя колективів відіграє художній керівник і хормейстер, який визначає тип репертуару і специфіку його інтерпретації. Хорове пісенне мистецтво України наразі розвивається у напрямку формування індивідуального музичного звучання, що реалізується завдяки зверненню до пісенного фольклору різних регіонів. Потужним джерелом у розвитку народного хорового мистецтва є участь у фестивалях та конкурсах, які сприяють акумуляції творчих зусиль учасників колективів, виступають простором для обміну досвідом і комунікації зі слухацькою аудиторією. Функціонування таких об’єднань як Всеукраїнське хорове товариство імені М. Леонтовича, що є асоціацією Національної всеукраїнської музичної спілки, формує потужне підґрунтя національної культурної політики у питанні розвитку народного хорового мистецтва. Наукова новизна статті полягає у дослідженні основних стратегій розвитку народного хорового (пісенного) мистецтва в сучасному просторі України. Крім того, у визначенні основних типів українських народних хорових колективів, окресленні шляхів формування їхнього індивідуального творчого кредо.

ВІРТУАЛЬНИЙ ХОР: СУТНІСТЬ ЯВИЩА ТА ПОНЯТТЯ

Оксана Сухецька — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета дослідження — експлікувати концепт «віртуальний хор» через аналіз його складових у межах єдиного цілого. Методи: емпіричний, аналітичний, музикознавчий комплексний. Це дослідження здійснювалося в процесі спостереження та аналізу всіх етапів створення віртуальних проектів із позиції керівника, а також — з точки зору артиста віртуальних хорів під керівництвом різних диригентів (міжнародний досвід). Головні результати і висновки дослідження визначають сутність явища віртуального музикування як новітнього жанру в галузі хорової творчості синтез-формату; спонукають до подальших наукових розвідок у вказаному напрямі, зокрема вивчення понять «диригент віртуального хору» й «артист віртуального хору/віртуальний хорист». Виявлено новітні підходи до створення хорового ансамблю та хорового строю, що вимагають від хормейстера нових компетентностей, серед яких навички аудіоредагування та багатоканального зведення. Також у контексті першого виду віртуальної реальності розглянуто хоровий ансамбль та хоровий стрій як елементи хорового звучання, які штучно створюються сучасними інформаційними технологіями, зокрема комп`ютерною технікою. Наукова новизна полягає в розкритті поняття «віртуальний хор» та виявленні змінного й незмінного в діяльності реального та віртуального хорового колективу: від репетицій до концертного виконання. Висвітлення трансформацій, яких зазнає процес утворення важливих елементів хорового звучання, зокрема хоровий ансамбль та хоровий стрій в умовах віртуальної реальності, та аналіз ідентифікованих змінних категорій визначають новітні підходи до підготовки хормейстера, до його майбутньої професійної діяльності. Результати проведених наукових розвідок можуть відображатися в оновлених освітніх програмах підготовки хорових диригентів у закладах вищої освіти.

ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА УКРАЇНСЬКИЙ МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР

Анна Ткач — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — визначити вплив глобалізації на розвиток українського музичного фольклору. Вказана мета передбачає аналіз сутності глобалізації та проявів амбівалентного стану функціонування музичного фольклору за нинішніх умов. Методологія. У процесі дослідження використали такі методи: джерелознавчий (опрацювання наявних праць про роль глобалізації у сучасній культурі), аналітичний (осмислення специфіки музичного фольклору в контексті вітчизняної культури) та метод теоретичного узагальнення (для підбиття підсумків). Результати. Глобалізація вносить значні корективи у функціонування культури. Як явище, спричинене економічними та політичними чинниками, глобалізована цивілізація спрямована на розвиток уніфікованих мистецьких феноменів, які мають не індивідуалізований, неповторний, а типовий і стандартизований характер. Водночас відкривається можливість доступу до різних музичних культур і розвитку плюралізму смаків. Попри зміни, що відбуваються в сучасному глобалізованому світі, музичний фольклор залишається частиною нашої культури. Узагальнили такі форми побутування фольклору в культурно-мистецькому просторі України: 1) збереження традиційного фольклору в аудіо та відеоформаті, створення інтерактивних можливостей для його трансляції та подальшого опрацювання; 2) поєднання фольклору з іншими мистецькими феноменами, поява синтетичних за генезою явищ; 3) формування новітнього фольклору, який віддзеркалює сучасні креативно-мистецькі активності. Отже, навіть в умовах глобалізації музичний фольклор не втрачає свого значення у вітчизняній культурі та залишається компонентом різних мистецьких феноменів. Наукова новизна статті полягає у висвітленні особливостей впливу глобалізаційних процесів на трансформацію українського музичного фольклору.

РЕСТАВРАЦІЯ МОНУМЕНТАЛЬНОГО ЖИВОПИСУ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ В УКРАЇНІ

Наталія Веретко — нд, 22 тра 2022 00:00:00 +0300

Мета статті — узагальнити дослідження реставраційних робіт, що проводились зі стінописом Софійського собору міста Києва впродовж першої половини ХХ ст. (період до Другої світової війни), визначити характерні риси, притаманні кожному з етапів. Методи дослідження. У процесі вивчення та аналізу матеріалів дослідження було застосовано історико-культурний, комплексний, структурний та індуктивний методи, які є взаємодоповнювальними та посприяли систематизації різноманітних поглядів на формування школи наукової реставрації. Було також застосовано методи мистецтвознавчого аналізу для дослідження техніко-технологічного аспекту реставрації стінописів Софії Київської початку ХХ ст. та метод типології для систематизації матеріалів наукової розвідки. Результати. Розглянуто питання реставрації стінопису в контексті дизайну інтер’єру; досліджено техніко-технологічний аспект; систематизовано реставраційні роботи, виконані в зазначений період; обґрунтовано необхідність вивчення вказаного періоду як доби зародження наукового підходу в реставраційній галузі. З’ясовано, що поновлювальні роботи, проведені в Софійському соборі міста Києва до Другої світової війни, є поетапним, плановим підходом до становлення науковості в реставраційній галузі в Україні. У вказаний період, що відзначився діяльністю багатьох провідних реставраторів, було створено підґрунтя для формування наукового підходу під час реставрації стінопису. Результати роботи плідно розвинули фахівці київського центру реставрації монументального живопису під керівництвом Калениченка Луки Петровича вже в повоєнні роки. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що зазначений період реставраційної діяльності розглядається як доба зародження наукового підходу в роботі з пам’ятками монументального мистецтва в Україні в ХХ столітті крізь техніко-технологічну призму.

КОНТЕКСТ СЕРЕДОВИЩА У ТВОРЧОСТІ АННИ СИДОРЕНКО

Катерина Гамалія, Наталія Лісова — нд, 22 тра 2022 00:00:00 +0300

Мета статті — дослідження діяльності сучасної львівської художниці Анни Сидоренко. Методологічною базою роботи є загальнонаукові принципи історизму та системного підходу. Джерелознавчий метод застосовано для виявлення умов, що вплинули на формування ідейних та філософських засад у процесі створення художницею ленд арт об’єктів; комплексний метод та метод аналізу — для визначення місця й значення творів у системі сучасного українського мистецтва. Результати. Зазначено, що навчання мисткині на відділенні станкової графіки Харківського художньо- промислового інституту позначилось на проєктах художниці графічною лінійністю та чіткістю просторового рішення (Седнів, 1992). Становлення власного методу мисткині розглянуто через аналіз творчого пошуку та реалізації задумів у проєктах напрямку ленд арт, зокрема, «Still Things» (Берлін, 1993), «Laboratorium» (Попрад, 1994) «Artslink» (Каліфорнія, 1998), «Land art in Gars am Kamp» (Хорн, 2004). Власні спостереження, участь у ленд арт заходах та інтерв’ю Анни Сидоренко дозволили виявити інтуїтивно-філософське підґрунтя у використанні художницею в композиціях історії місця події та символіки натуральних природних матеріалів. Відзначено, що дослідження творів А. Сидоренко сприяє виокремленню вітчизняного мистецтва довкілля на тлі міжнародного досвіду. Матеріали дослідження можуть бути задіяні в процесі викладання історії сучасного українського мистецтва, історії українського дизайну, історії садово-паркового мистецтва, під час проєктування зон відпочинку та оформлення паркового середовища. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в мистецтвознавчий обіг введено аналіз творчого внеску Анни Сидоренко в мистецтво довкілля. Матеріали наукової розвідки заслуговують на особливу увагу, оскільки явище українського ленд арту на сьогодні є малодослідженим, а фахівці мистецтвознавства тільки шукають підходи та критерії до визначення його специфіки.

УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР КОРИФЕЇВ У «КРИВОМУ ДЗЕРКАЛІ» РОСІЙСЬКОЇ ПАРОДІЇ

Марина Гринишина, Валерій Панасюк — нд, 22 тра 2022 00:00:00 +0300

Мета статті — виокремити конкретні пародійовані елементи моделі українського театру, з’ясовуючи його значення в соціокультурному просторі зламу ХІХ–ХХ століть. Методологія дослідження. Застосовується міждисциплінарна система наукових методів, зокрема театрознавства, літературознавства та семіотики. Результати. Пародіювання моделі українського театру корифеїв свідчить про його велику популярність і активності функціонування в культурному просторі зламу ХІХ–ХХ століть; унікальність моделі українського театру (синтетичного за своїм характером) підтверджується пародійними трансформаціями її окремих складових (музично-хорової, хореографічної), відтворенням системи дійових осіб, їхніх поведінкових моделей і сюжетних колізій через використання прийому «нагромадження», завдяки чому інформаційне перевантаження призводить до «спустошення сенсу» та виникнення ефекту комунікативної нісенітниці за умови збереження формальних мовленнєвих норм. Наукова новизна статті обумовлюється актуалізацією низки невідомих текстів, виокремленням пародійованих елементів моделі українського театру через установлення компонентів в алгоритмі «текст — пародія — театральний побут».

ПРО ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ОРНАМЕНТАЛЬНОСТІ В ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОМУ МИСТЕЦТВІ ТЮРКОМОВНИХ НАРОДІВ

Саяли Кулієва — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета дослідження полягає в розгляді основних ідентифікаційних параметрів орнаментальності в декоративно-прикладному мистецтві тюркського світу. Методологія дослідження спирається на порівняльно-типологічний метод, адже порівняльний аналіз розкриває, з одного боку, загальні універсалії орнаментальності в декоративно-прикладному мистецтві тюркомовних народів, а з іншого — їхню специфіку. Методологія дослідження також спирається на принцип історизму, що орієнтує на взаємозв’язки культур у просторі етапів історії народів. Саме історико-культурний вектор сприяє узагальненій демонстрації основних домінант орнаментальності в декоративно-прикладному мистецтві тюркських народів. Результати статті свідчать про те, що декоративно-прикладне мистецтво тюркомовних народів має безсумнівні типологічні підстави спорідненості. У статті сформульовані положення, що мають певну перспективу для класифікації матеріалу. Результативність виконаного дослідження дозволяє трактувати орнаментальність як єдину функціональну основу морфологічної системи мистецтв. Наукова новизна представленої статті полягає в тому, що вперше узагальнені та диференційовані загальні підстави орнаментальності в декоративно-прикладному мистецтві тюркомовних народів. До аналізу залучаються етнокультурні моделі світогляду тюркських народів та їхні зв’язки з орнаментальними формулами.

ПРОФЕСІЯ «EVENT-МЕНЕДЖЕР» ЯК ВИРАЗНИК ІННОВАЦІЙ У СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКІЙ ОСВІТІ

Михайло Поплавський — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті полягає в розкритті особливостей модернізації освіти Київського національного університету культури і мистецтв на прикладі запровадження новаторських ідей та підходів до освітньої програми «Івент-менеджмент», що реалізуються в навчальному закладі. Методологія дослідження ґрунтується на принципах об’єктивності та системності, що дало можливість охарактеризувати такий інноваційний тренд в освіті, як поєдання подієвості навчання, вимог ринку праці і внутрішньо сформованої корпоративної івент-культури. Структурний, аналітичний і компаративний методи спрямовані на визначення прогностичних і стратегічних механізмів реалізації напрямів навчального та виховного компонентів освітньої програми «Івент-менеджмент» у КНУКіМ. Результати. Визначено, що івент-метод створення події та івентологія як методологія осмислення подієвості формують універсальні, затребувані сучасним ринком праці компетентності. Подієвість навчання — один із інноваційних трендів освіти, від упровадження якого залежить зміст навчання та організація навчального процесу. Критерієм інноваційної діяльності Київського національного університету культури і мистецтв у впровадженні освітньої програми «Івент-менеджмент» стала ефективність поєднання- перетину (crossover point) зовнішніх вимог ринку праці і внутрішньо сформованої корпоративної івент-культури, спрямованої на оформлення подієвості як «зустрічі» в науці, освіті та мистецтві. Досвід створення та розбудови цієї освітньої програми доводить, що поєднання в навчальному процесі традиційних і новітніх моделей — це не данина науковій обізнаності та університетській моделі викладання, а набута у процесі навчання здатність майбутнього спеціаліста вільно орієнтуватися у невизначених завданнях, моделюючи нетривіальні рішення, нові ситуації та нестандартні виходи із них. Наукова новизна визначається розкриттям сутності основних напрямів обраної Університетом креативної освітньої моделі для стратегічного планування освітньо-наукової діяльності. Продемонстровано інноваційний потенціал івенту в сучасному освітньому просторі. Схарактеризовано особливості розробки нових освітніх програм (на прикладі освітньої програми «Івент-менеджмент»), подано авторське бачення соціальної значущості івенту.

PR В ШОУ-БІЗНЕСІ: АКТУАЛЬНІ НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Олена Хлистун — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета статті — визначити та обґрунтувати основні напрями дослідження зв’язків з громадськістю в сучасному шоу-бізнесі. Методи дослідження. Використано як загальнонаукові (аналізу, синтезу, узагальнення тощо), так і спеціальні методи та підходи, інтегровані з різних наукових галузей: мистецтвознавства, менеджменту, педагогіки, психології. Таке розмаїття методів та підходів визначає міждисциплінарність дослідження. Результати. Шоу та відповідні технології сьогодні стали формою соціальних комунікацій, інструментом піару, а тому істотно впливають на смаки, інтереси, потреби глядачів, системно формуючи соціокультурні цінності та смисли, регулюючи низку запитів та процесів у суспільстві. Поміж основних напрямів дослідження PR в шоу-бізнесі ми виокремили такі: 1) чітке визначення цілей зв’язків з громадськістю в шоу-бізнесі, що найбільше опосередковано конкретною морфологічною складовою мистецтва, адже цілі, завдання, методи PR у сфері теле- , кіномистецтва, музичного виконавства тощо мають свої відмінності. 2) дослідження особливостей PR в різних художньо- мистецьких сферах; 3) вивчення особливостей роботи над іміджем артистів та акторів; 4) визначення основних компетентностей та дослідження різних аспектів підготовки майбутніх фахівців у сфері шоу-піару. Наукова новизна. Вперше в українському мистецтвознавстві здійснено системний аналіз, визначено та обґрунтовано актуальні напрями дослідження PR в шоу-бізнесі.

ТВОРЧИЙ СПАДОК ХУДОЖНИКІВ ФОРМИ І РОЗПИСУ БОРИСЛАВСЬКОГО ФАРФОРОВОГО ЗАВОДУ

Ольга Школьна, Алла Буйгашева — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета дослідження — окреслити особливості розвитку формотворення та розпису виробів Бориславського фарфорового заводу на Львівщині (1964–2007). Методологія дослідження базується на принципі історичної достовірності, мистецтвознавчому і дизайнерському підходах, сукупності онтологічного, аксіологічного, типологічного та методу мистецтвознавчого аналізу. Її використання продиктоване необхідністю осягнути буттєві, ціннісні, художні аспекти напрацювань на згаданому підприємстві другої половини ХХ — початку ХХІ століть. Результати. Дослідження продукції Бориславського фарфорового заводу акцентує увагу на історії фарфору та напівфарфору другої половини України ХХ — початку ХХІ століть. Діяльність підприємства співвідносна з іменами авторів форм і декору та асортиментом виробів, які донедавна складали частину вітчизняної культури харчування. Враховуючи необхідність верифікації даних про художників, скульпторів, модельмайстрів Бориславського фарфорового заводу та їх внесок у розвиток формування лінії художньо-образних особливостей асортименту продукції підприємства, вдалося визначити справжній внесок його творчого колективу у розвиток вітчизняної галузі «білого золота» й унаочнити найкращі мистецькі результати за період у близько п’ятдесят років (1964–2004/2007 рр.) на тлі інших українських виробництв. Важливим аспектом напрацювань стали дані, зібрані завдяки польовим дослідженням, проведеним у Дрогобицькому районі Львівської області, котрі дозволили охопити техніко-технологічну специфіку діяльності вказаного виробництва. Наукова новизна полягає у введенні до наукового обігу імен авторів форм і оздоблення фарфорових виробів Бориславського фарфорового заводу у період між 1964 та 2007 роками, а також аналізі найвизначніших творів з асортименту підприємства за його п’ятдесятирічну діяльність. З’ясовані техніко-технологічні умови праці провідних художників і скульпторів на виробництві, опрацьовано матеріали про сортність і маркування готової продукції заводу.

НЕСПОДІВАНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ. ДО 50-РІЧЧЯ ВИХОДУ НА ЕКРАН ФІЛЬМУ «Я ТА ІНШІ»

Роман Ширман — вт, 18 лют 2025 00:00:00 +0200

Мета дослідження — проаналізувати феномен створення у 1971 році на студії «Київнаукфільм» видатного науково-популярного фільму режисера Ф. Соболєва «Я та інші», що став етапним у розвитку українського пізнавального кіно й суттєво вплинув на самосвідомість суспільства. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному науковому підході та теоретичному аналізі суспільних та творчо-виробничих умов у кінематографі, що склалися в Україні на межі 60-70 років ХХ століття, аналізі роботи режисерів студії «Київнаукфільм» та взаємин між митцями, науковцями й суспільством. Результати. У статті проаналізована історія створення фільму «Я та інші» як приклад поєднання високопрофесійного кінематографічного пошуку, майстерності та відповідальності з науковим сумлінням вчених, що були здатні кинути виклик усталеним поглядам на суспільство й людину. Наукова новизна. Вперше проаналізовані умови виникнення та складові частини соціального феномену, яким став фільм «Я та інші», визначені творчі засоби та прийоми, що сприяли створенню видатного кінематографічного твору і стали однією з вершин творчого доробку класика українського пізнавального кіно Фелікса Соболєва.