Між катарсисом та ескапізмом: діалектика запійного перегляду в контексті сучасного аудіовізуального мистецтва

Анотація

Мета статті — розкрити діалектичну взаємодію між ескапізмом та катарсисом у практиці запійного перегляду телесеріалів, з’ясувавши роль цього явища в сучасному аудіовізуальному мистецтві, медіаіндустрії та психологічному житті глядачів. Результати  дослідження. Встановлено, що запійний перегляд є складною, багатоаспектною практикою, породженою симбіозом технологій стрімінгу, соціопсихологічного стану сучасного індивіда та еволюції серіальних наративів. Доведено, що ескапізм (втеча від реальності) і катарсис (емоційне очищення) не є антагоністами, а перебувають у діалектичному взаємозв’язку: ескапістське занурення створює психологічний простір та емоційну залученість (через ідентифікацію з персонажами), необхідні для катарсичного вивільнення. Своєю чергою, емоційна розрядка робить акт втечі психологічно «корисним», сприяючи його повторенню. Виявлено, що алгоритми та механіки стрімінгових платформ активізують цей цикл, а психологічний ефект залежить від усвідомленості споживання, здатності до рефлексії та жанрових особливостей контенту. Наукова новизна статті полягає в комплексному розгляді запійного перегляду як арени діалектики між ескапізмом і катарсисом, що дозволяє подолати їхню спрощену бінарну опозицію. Вперше в українському академічному просторі проаналізовано, як технологічні, психологічні та мистецькі аспекти запійного перегляду формують новий, гібридний тип мистецької рецепції, притаманний цифровій епосі. Висновки. Запійний перегляд слід розглядати як циклічний процес, де втеча стає шляхом до емоційної конфронтації з реальністю в безпечному, опосередкованому форматі. Сучасне аудіовізуальне мистецтво набуває гібридного характеру, де ескапістичні елементи можуть служити оболонкою для серйозного катарсичного досвіду. Ключовим критерієм розрізнення здорової практики самопіклування та поведінкової залежності є здатність глядача до подальшої рефлексії та повернення до реальності.