Серіал у сучасному науковому дискурсі: від теоретичних підходів до української інтерпретації скандинавського нуару

Анотація

Мета статті — узагальнити зарубіжні та українські наукові підходи до осмислення серіалу як мистецького й соціокультурного феномена та перевірити релевантність визначальних ознак скандинавського нуару на матеріалі порівняльного аналізу шведсько-данського та українського серіалів. Результати дослідження. Систематизовано зарубіжні й українські підходи до осмислення серіалу як мистецького й соціокультурного феномену сучасного медіапростору та визначено теоретичні підвалини його популярності в контексті «якісного телебачення». Окреслено ключові риси скандинавського нуару як естетично цілісної європейської серіальної моделі. Проведено порівняльний аналіз серіалів «Міст» і «Схованки» за виділеними в теоретичній частині критеріями, з’ясовано їхні спільні та відмінні риси. Наукова новизна полягає в теоретичному обґрунтуванні серіалу як складного феномену сучасної екранної культури через синтез концепцій «якісного телебачення» та вітчизняних мистецтвознавчих підходів. Уперше на прикладі серіалів «Міст» та «Схованки» проведено компаративний аналіз онтологічних параметрів жанру та доведено, що «Схованки» є самобутньою українською інтерпретацією скандинавського нуару. Висновки. Узагальнення зарубіжних і українських теоретичних підходів засвідчує утвердження серіалу як самостійної форми екранного мистецтва, водночас виявляючи відмінності між структурно-наративним фокусом вітчизняних досліджень і комплексним естетико-культурологічним баченням зарубіжного дискурсу. Популярність сучасного серіалу зумовлена складною наративною організацією, емоційною залученістю глядача та міметичним ефектом «нової епічності». Порівняння «Мосту» і «Схованок» демонструє стильову спадкоємність українського проєкту зі скандинавським нуаром за ключовими художніми ознаками. Водночас «Схованки» є першим українським нуаром, зосередженим на локальних соціальних травмах і культурному досвіді.