Штучний інтелект у хореографічному мистецтві: функції, творчий потенціал і проблеми інтеграції

Анотація

Мета статті полягає у виявленні специфіки застосування штучного інтелекту в хореографії, визначенні його основних функціональних можливостей у процесах створення, аналізу та сценічної репрезентації танцювального твору, а також в окресленні художніх, етичних і методологічних наслідків інтеграції ШІ в мистецтво танцю. Результати дослідження засвідчили, що штучний інтелект у сучасній хореографії реалізується в кількох основних напрямах: як генератор нових рухових послідовностей, як інструмент аналізу та розпізнавання руху, як засіб цифрового архівування хореографічного матеріалу та як компонент інтерактивно-перформативного сценічного середовища. Генеративні моделі, системи комп’ютерного бачення, motion-capture технології, мультимедійні та віртуальні середовища розширюють можливості хореографа у створенні нового рухового матеріалу, моделюванні сценічного простору, аналізі тілесної виразності та формуванні нових форматів взаємодії між виконавцем і глядачем. Водночас доведено, що інтеграція ШІ в хореографію супроводжується низкою суперечностей, пов’язаних із проблемами авторства, етичного використання рухових даних, ризиком уніфікації пластичних рішень і неоднозначністю естетичного сприйняття алгоритмічно створеного хореографічного матеріалу. Наукова новизна статті полягає в уточненні функціональної ролі штучного інтелекту в хореографії як інструмента генерації рухового матеріалу, аналізу пластики, цифрового архівування та перформативної трансформації руху; систематизовано основні функціональні напрями використання ШІ в сучасній хореографії та окреслено особливості його впливу на зміну творчого процесу, тілесної виразності й сценічної комунікації. Конкретизовано проблеми авторства, естетичної рецепції й стилістичної стандартизації в умовах цифровізації хореографічного мистецтва. Висновки. Інтеграція штучного інтелекту в хореографію є одним із провідних напрямів оновлення сучасного танцювального мистецтва. Алгоритмічні інструменти не скасовують авторської ролі хореографа, а змінюють сам характер творчого процесу, посилюючи його варіативність, аналітичність і мультимедійність. Перспективність цього напряму визначається поєднанням технологічних можливостей із гуманітарним осмисленням естетичних, правових та етичних меж використання ШІ у мистецтві.