Екстер і модернізм: нова художня мова в народному мистецтві та сценографії

Анотація

Мета статті — з’ясувати внесок української художниці-авангардистки, сценографки та педагога Олександри Олександрівни Екстер у розвиток образотворчого мистецтва та дизайну. Методологія дослідження базується на поєднанні історичного, біографічного та теоретичного методів, що дозволяє проаналізувати історичні умови розвитку мистецтва початку ХХ ст., визначальні етапи творчого шляху мисткині та особливості її художньої практики. Творчість Олександри Екстер упродовж десятиліть привертає увагу багатьох дослідників. Науковців цікавлять її мистецькі експерименти, інноваційні підходи до сценографії, а також розробки у сфері театрального костюма й декоративного мистецтва. Особливу увагу приділяють внеску О. Екстер у формування нових принципів художнього проєктування простору сцени, що наблизило сценографію до сучасного розуміння дизайну. У деяких джерелах іноді трапляється твердження, що Екстер є представницею російського авангарду. Проте художниця сформувалася в культурному середовищі Києва, де здобула художню освіту та розвивала свою творчу діяльність. Саме в українському мистецькому контексті з'явилися її новаторські підходи до композиції, кольору та конструктивної організації сценічного простору, які суттєво вплинули не лише на український, а й на світовий авангард, зокрема на розвиток дизайну театрального середовища. Результати дослідження полягають у комплексному узагальненні багатогранної діяльності Олександри Екстер як міждисциплінарного феномену, що поєднує образотворче мистецтво, сценографію та дизайн. Встановлено, що її творчість стала важливим чинником оновлення художньої мови авангарду та формування сучасних принципів сценічного простору. Наукова новизна полягає в уточненні ролі Олександри Екстер як представниці українського авангардного середовища та в осмисленні її внеску у формування інноваційних підходів до сценографії й дизайну, що поєднують авангардні експерименти з національною традицією.