ЕВОЛЮЦІЯ СЦЕНІЧНОГО ОБРАЗУ УКРАЇНКИ В ТЕАТРАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Анотація

Мета статті – дослідити особливості еволюції сценічного образу українки в театральному мистецтві початку XX ст. Методи дослідження полягають у застосуванні мистецтвознавчого, а також історико-логічного методів. Зазначений методологічний підхід дозволяє розкрити головні причини, що зумовили динаміку еволюції сценічного образу українки в театральному мистецтві поч. XX ст. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: охарактеризувати народний і модерністський напрямки в українській драматургії та театральному мистецтві початку XX ст.; проаналізувати еволюцію сценічного образу українки в контексті взаємодії народницьких і модерністських тенденцій; з’ясувати значення впливу обмеженого українського театрального простору на еволюцію сценічного образу українки. Наукова новизна. З позиції мистецтвознавства здійснено комплексний аналіз еволюції сценічного образу українки в театральному мистецтві на поч. XX ст. Вперше з’ясовано, що в українській драматургії поч. XX ст. чітко прослідковується два головних спрямування: народницьке й модерністське, які засвідчують про своєрідну амбівалентність національного театрального мистецтва означеного періоду. Висновки. Класичний український театр, зіпертий на потужний пласт традиційної культури, дбав про збереження духовних цінностей народу, а також сприяв європеїзації національного театрального мистецтва. На поч. XX ст. на сцені театру корифеїв, поряд із традиційним сценічним образом українки – героїні соціально-побутової драми та комедії, з’явилися героїні модерних п’єс Лесі Українки, В. Винниченка, О. Олеся, в образах яких розкривалися нові грані жіночого характеру. Еволюція сценічного образу українки відображала зміни в житті народу й ролі театру. Функціонування в обмеженому театральному просторі гальмувало природний розвиток українського театрального мистецтва, що позначилося на динаміці еволюції сценічного образу українки. Органічне поєднання в репертуарі класичного українського театру п’єс народницького та модерністського спрямувань дає автору статті підстави для обґрунтування висновку про своєрідну амбівалентність українського театрального мистецтва поч. XX ст. Підтверджено неправомірність протиставлення модерністського й народницького спрямувань у контексті українського театрального мистецтва поч. XX ст.