СПЕЦИФІКА ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ БАЛЬНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ (XV – XVIІ ст.)

Автор(и)

  • Tetiana Pavliuk Київський національний університет культури і мистецтв, Україна

DOI:

https://doi.org/10.31866/2410-1176.38.2018.141758

Ключові слова:

бальні танці, раритетні джерела, хореографічна лексика, танцмейстери, трактати

Анотація

Мета статті. Дослідити раритетні видання з теорії та практики бальної хореографії XV – початку XVIІ ст.; проаналізувати хореографічні традиції, тенденції еволюції, різновиди хореографічних прийомів, особливості техніки та манери виконання, зміни хореографічної лексики та форм побутування бальних танців. Методи дослідження становить органічна сукупність базових принципів дослідження: об’єктивності, історизму, багатофакторності, системності, комплексності, розвитку та плюралізму, а для досягнення мети – використані наступні методи наукового пізнання: проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, статистичний, описовий, логіко-аналітичний. Наукова новизна статті полягає в проведеному історіографічному аналізі раритетних видань з теорії та практики бальної хореографії XV–XVIІ ст. у контексті мистецтвознавчого дослідження тенденцій еволюції бальних танців; виявлено вплив літературних джерел XV–XVII ст. на розвиток бальних танців та зміни хореографічної лексики. Висновки. Внаслідок детального вивчення та проведеного мистецтвознавчого аналізу раритетних джерел Англії, Іспанії, Італії, Німеччини та Франції XV – початку XVІІ ст. можемо констатувати наступні особливості та тенденції розитку бальних танців означеного періоду: широке розповсюдження і популяризація бало та басдансів у XV ст. не лише при дворі, а й серед заможних міщан; помітна тенденція до більш віртуозного виконання чоловічих кроків танцю; хореографічній традиції XV ст. було властиве тяжіння до асиметричних композицій бальних танців, натомість наприкінці XVІ ст. помітним стає перехід до гармонізації структури та просторового малюнку; головними принципами виконання бальних танців XVІ ст. були імпровізація та варіативність, тоді як превалюючими складниками лишаються художньо-постановочна та технічно-виконавська частина; відмінні особливості між народним та придворним танцем – акцентація на дотриманні елегантності, техніки та стилю виконання; існування канону танцювальних фігур, як важливого елементу англійського та французького хореографічного мистецтва к. XVІ – поч. XVІІ ст.; широке розповсюдження та збереження італійської танцювальної традиції середини XV ст. щонайменше до першої третини XVІ ст.

Біографія автора

Tetiana Pavliuk, Київський національний університет культури і мистецтв

кандидат мистецтвознавства

Посилання

Zubova, O. (2014). ‘Genre varieties of dances in Italian dance treatises of the 15th century’. Vestnik muzykalnoi nauki Novosibirskoi gosudarstvennoi konservatorii imeni M. I. Glinki [The Bulletin of Music Science of the Novosibirsk State Conservatoire named after M.I. Glinka], no. 4, pp. 6–14.

Maximova, A. (2010). ‘Dance in Italian theatrical performances of the late Renaissance and Fabrizio Caroso’s treatise “Nobility of the ladies” (1600)’. Nauchnyi vestnik Moskovskoi konservatorii [Scientific Herald of the Moscow Conservatory], no. 2, pp. 106–134.

Mikhailova-Smolnyakova, E. (2010). Old ballroom dancing. The Renaissance. Saint Petersburg: Publishing house Planeta Music.

Slustina, E. (2010). ‘Problems of structural analysis of ballroom dances of the epoch of the Italian Renaissance of the fifteenth century’. Kultura Ukrainy [Culture of Ukraine], issue 30, pp. 191–202.

Yudalevich, N. (2008). Orcaography by Tuan Arbo – one of the first teaching aids for studying the art of dance. Available at [Accessed February 14 2018].

Shcherbakov, V. (2014). ‘On the problem of the notation in Italy during the Renaissance of choreographic works for their preservation and reproduction (first half of the 15th – the end of the 16th century)’. Visnyk Natsionalnoi akademii kerivnykh kadriv kultury i mystetstv [Bulletin of the National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts], no. 1, pp. 163–169.

Arbeau, T. (2010). Orchesographie. Reprint from the collection of the University of Michigan Library. Lexington: KY.

Ascham, R. (1864). The Whole Works: Now first collected and revised, with a life of the author by the Rev. Dr. Giles. In 3 vols. Vol. 3. London: J.R. Smith.

Dolmetsch, M. (1976). Dances of England and France: From 1450 to 1600. With their music and authentic manner of performance. Cambridge, MAUnited States: Da Capo Press.

Elyot, T. (1962). The Book Named the Governor, 1531. Edited with an Introduction by S.E. Lehmberg, S.E. London: Everyman’s Library, 1962. р. 77.

Fetherston, C. (1582). A Dialogue Agaynst Light, Lewde, and Lasciuious Dauncing. Available at: [Accessed 14 2018].

Feves, A. (1991). ‘Fabritio Caroso and the Changing Shape of the Dance, 1550–1600’. Dance Chronicle, Vol. 14, no. 2/3, pp. 159–174.

Kendall, Y. (2002). Mediaval Dance The ORB: On-line Reference Book for Medievaj Studies, [online] Available at: [Accessed 18 February 2018].

Lindahl, G. (2011). Copying between Negri and Caroso, [online] Available at: http://www.pbm.com/~lindahl/articles/copying.html [Accessed 18 February2018].

McGinnis, K. T. (2008). Your Most Humble Subject, Cesare Negri Milanese. Dance, Spectacle, and the Body Politick, 1250–1750 / K. T. McGinnis. – Indiana: University Press.

Marrocco, W. T. (1981). Inventory of 15th Century Bassedanze, Balli and Balletti in Italian Dance Manuals. New York: Cord.

Nevile, J. (2000). ‘Dance Patterns of the Early Seventheen Century: the Stockholm Manuscript and «Le Ballet de Monseigneus de Vedosme»’. Dance Research: The Journal of the Society for Dance Research, Vol. 18, no. 2, pp. 186–203.

S’ensuit l’art et instruction de bien dancer; S’ensuyvent plusieurs basses dances tant communes qu’incommunes: comme on pourra veoyr cy dedans (1985). Facsim. reproductions of the original eds. : Paris : M. Toulouze, ca. 1488 (1st work); Lyon : J. Moderne, ca. 1535 (2nd work). Genève: Minkoff.

Smith, A.W. (1995). Fifteenth-century dance and music: Pendragon Press.

Smith, J. (1987). ‘The Art of Good Dancing – Noble Birth and Skilled Nonchalance. England (1580–1630)’. Historical dance, Vol. 2, no. 5, [online] Available at: [Accessed 10 February 2018].

Sparti, B. (1996). ‘Breaking Down Barriers in the Study of Renaissance and Baroque dance’. Dance Chronicle, Vol. 19, no. 3, pp. 255–276.

Sutton, J. (1995). Dances of the late Renaissance. Caroso, Fabritio. Courtly Dance of the Renaissance: A New Translation and Edition of the Nobilta Di Dame (1600). New York : Dover Publications, Inc.

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-08-11

Як цитувати

Pavliuk, T. (2018). СПЕЦИФІКА ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ БАЛЬНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ (XV – XVIІ ст.). Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», (38), 142–158. https://doi.org/10.31866/2410-1176.38.2018.141758

Номер

Розділ

ХОРЕОГРАФІЧНЕ МИСТЕЦТВО