СКУЛЬПТУРА ЯК ПРОДУКТ ПРОМИСЛОВОГО ДИЗАЙНУ. ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ В ПРОЕКТНІЙ ПРАКТИЦІ

Анотація

Мета дослідження полягає у виявленні та розгляді терміну «промислова скульптура» в діяльності промислового дизайнера. Методи дослідження полягають у застосуванні комплексу загальнонаукових методі (хронологічний та історико-порівняльний, метод термінологічного аналізу), що сприяв виявленню і розгляду об’єктів промислової скульптури в проектній дизайнерській практиці. Наукова новизна роботи полягає у позначенні певного відокремлення об’єктів промислової скульптури і їх розгляд у вгляді окремого сегмента в сучасній предметній культурі. Висновки. Положення, викладені в статті, свідчать про те, що скульптурні композиції, виконані в жанрі монументально-декоративної пластики можуть бути розглянуті як об’єкти промислового дизайну. Абстрагування від основного об’єкта скульптури – людини (результату), і зосередження на роботі скульптора (процесі) дозволяє виявити певну тотожність з процесом роботи промислового дизайнера, якого можна вважати скульптором промислової форми.

Об’ємна дизайнерська форма також будується згідно законів композиції, в тому ж реальному просторі і з урахуванням антропометричних особливостей споживачів, тому створювані дизайнером декоративні композиції формально-абстрактного характеру для внутрішнього архітектурного і зовнішнього урбаністичного середовища можна назвати терміном промислова скульптура. Ілюстративний матеріал об’єктів промислової скульптури представлений проектною діяльністю авторів статті.

Крім того, встановлено, що застосування 3D-моделювання позитивно впливає на проект до самого останнього моменту роботи над ним, має більш високу якість об’єкта і сприяє інтеграції дизайнерського проекту в виробничий процес. Такий спосіб дозволяє проводити глобальні модифікації виробу як у процесі дизайн-проектування, так і в процесі виробництва нових об’єктів, і їх майбутніх модифікацій. На основі розглянутих авторських та студентських проектних розробок промислових скульптур можна зазначити, що сприйняття цих об’єктів базується не на понятті масштабності, а на понятті масштабу в контексті пропорційних відносин. Таким чином, головним моментом виступає незмінне співвідношення зорових мас об’єкта, незалежно від його лінійних розмірів.