DOI: https://doi.org/10.31866/2410-1176.39.2018.153697

РЕКОНСТРУКЦІЯ ПЕРШОГО ТОНКОКЕРАМІЧНОГО СКУЛЬПТУРНОГО ОБРАЗУ «УКРАЇНКИ» ЯК ПРОЕКТ ФІРМИ С. ВОРОНОВА «ІСТОРИЧНИЙ ФАРФОРОВИЙ ЗАВОД А. МІКЛАШЕВСЬКОГО»

Olha Shkolna

Анотація


Мета роботи – проаналізувати скульптурний образ «Українки» 1850-х рр., виготовлений на підприємстві у Волокитиному та його «репліки» у сучасних творах фірми «Alis-K°». Методологія дослідження ґрунтується на сукупності принципів, підходів і методів. Застосовано принцип наукової об’єктивності, культурологічний та мистецтвознавчий підходи, компаративний метод – для здійснення історико-порівняльних паралелей щодо розвитку фарфорового виробництва ХІХ ст. в Європі, історико-культурний метод для висвітлення значення символіко-образної складової статуетки «Українки» та її розпису, метод мистецтвознавчого аналізу – для осмислення специфіки формотворення і декорування на Волокитинському фарфоровому заводі та виробництві фірми «Alis-K°». Наукова новизна полягає у введенні до наукового обігу всебічного наукового аналізу образної складової «Українки» підприємства тонкої кераміки А. Міклашевського та її сучасних реплік, а також у спробах інтерпретації ідейного наповнення означених творів. Висновки. Поява у вітчизняному «білому золоті» скульптури малих форм «Українки» у національних строях датується близько 1850 р. Ця статуетка виготовлялася за старовинними класичними технологіями ручного формотворення з пластичними елементами доліплювання на Волокитинському фарфоровому заводі. Нині відомо 9 фігурок «Українки» в 6-ти варіантах розфарбування. Розпис виконувався місцевими майстрами з Чернігово-Сумської землі і надалі був еталонним для багатьох інших вітчизняних виробництв тонкої кераміки. Означена скульптура стала знаковим збірним образом представниць нашого народу, через яку пізнавали нашу національну ідентичність в європейському фарфорі й загалом у світі. Ліпився артефакт з натури. Прототипом виступила місцева красуня з українських кріпаків с. Волокитиного «Палажка». Через 160-170 рр. до теми першої увічненої у вітчизняній порцеляні «усміхненої кори» з народу повернулося виробництво С. Воронова «Alis-K°». Репліки і реконструкції історичної «Українки» були переведені в зменшений формат, 22,7 до менш, як 15 см (так звана арт-мініатюра). Художниками означеної установи запропоновані як рефлексії, так і оновлені варіанти розпису, що перегукуються з парними предметами мистецьких наборів – декоративними колекційними наперстками збільшеного розміру, оформленими за традиціями стилістики Волокитиного середини ХІХ ст.

Ключові слова


скульптура малих форм; фарфор; «Українка»; «Палажка»; «Марина Мнішек»; Волокитине; А. Міклашевський; С. Воронов

Повний текст:

PDF

Посилання


Arapova, T. (2007). Farfor i keramika Kitaya [Porcelain and ceramics of China]. St. Petersburg: The State Hermitage.

Dulkina, T., Asharina, N. (1978). Russkaya keramika i steklo 18–19 vekov [Russian ceramics and glass of the 18–19th centuries]. Moscow: Fine Arts.

Fedevych, L. (2005). Portseliana Volokytynskoi manufaktury Andriia Miklashevskoho. Kataloh kolektsii Sumskoho khudozhnoho muzeiu [Porcelain of the Andrii Miklashevsky Volokytyne manufactory. The catalogue of the collection of the Sumy art museum]. Sumy: VTD «Universytetska knyha», 2005.

Kocherzhenko, E. (1971). Volokytynskyi farfor u Sumskomu khudozhnomu muzei [Volokytyne porcelain in the Sumy Art Museum]. Kharkiv: Prapor.

Miller, J. (2003). Antikvariat [Antiques]. Moscow: Astrel.

Musienko, P.N. Zamitky pro vrazhennia z vystavok narodnoho mystetstva 1936–1957 rr. Materialy pro Volokytynskyi farforovyi zavod z 1842–1858 rr. [Notes about the impressions from the exhibitions of folk art of 1936–1957. Materials about Volokytyne porcelain factory from 1842–1858]. Central state archive-museum of literature and art of Ukraine, f. 990 op. 1, sp. 392, 146 p.

Pearsall Ronald. (1997). Pottery & Porcelain. Singapore: Smithmark publishers.

Petryakova, F.S. (1991). Novi dani z istorii farforovoho zavodu u s. Volokytyno Chernihivskoi hubernii. Pivnichne Livoberezhzhia ta yoho kultura u XVIII – poch. XX st. [New data on the history of the porcelain factory in the village Volokytyne of Chernihiv region. The Northern Left Bank and its culture at the beginning of the 18th–20th century]. Pivnichne Livoberezhzhia ta yoho kultura u ХVIII – poch. ХХ st.: tezy dopovidei ta povidomlennia nauk. konf., prysviachenoi 100-littiu vid dnia narodzhennia istoryka mystetstv F. L. Ernsta (1891–1949), рр. 30–32.

Reshetnova, H. (2017). Farforovi shedevry zavodu Miklashevskoho v pryvatnii kolektsii Ukrainy [Porcelain masterpieces of the Miklashevsky factory in the private collection of Ukraine]. Tradytsii ta novatsii u vyshchii arkhitekturno-khudozhnii osviti, Issue 1, pp. 100–116.

Sametskaya, E. (2010). Farfor zavoda Miklashevskoho. V. 2 t. T. 2. [Porcelain of Miklashevsky factory. In 2 vols. Vol. 2.]. Moscow: Interbuk-business.

Shkolna, O. (2011). Farfor-faians Ukrainy XX st.: infrastruktura haluzi, prom. ta ekonom. polityka, orhanizatsiino-tvorchi protsesy [Porcelain-faience of Ukraine of the 20th century: infrastructure of the branch, industrial and economical politics, organizational and creative processes]. Kyiv: Intertekhnologiya.

Spaska, E. (1959). Staryi ukrainskyi farfor. [Old Ukrainian Porcelain] Materials from ethnography and art history, issue 5. рр. 120–135.

Zhuk, M. (1964). Istoriia sela Volokitino. 1964 hod [History of the village Volokytyne]. [Manuscript]. [Volokytyne]. From a private collection.

Zolotnytskyi, M. (1992). Kvity u lehendakh i perekazakh [Flowers in legends and stories]. Kyiv: Dovira.


Пристатейна бібліографія ГОСТ


1. Арапова Т. Б. Фарфор и керамика Китая. Санкт-Петербург: Государственный Эрмитаж, 2007. 35 с.

2. Дулькина Т. И., Ашарина Н. А. Русская керамика и стекло 18–19 веков. Москва: Изобразительное искусство, 1978. 328 с. : ил.

3. Жук М. И. История села Волокитино. 1964 год [Рукопись]. [Волокитино], 1964. [13 с.]. Из частного собрания.

4. Золотницький М. Ф. Квіти у легендах і переказах. Київ: Довіра, 1992. 207 с.

5. Кочерженко Є. І. Волокитинський фарфор у Сумському художньому музеї. Харків: Прапор, 1971. 24 с. : іл.

6. Мусієнко П. Н. Замітки про враження з виставок народного мистецтва 1936–1957 рр. Матеріали про Волокитинський фарфоровий завод з 1842–1858 рр. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України, ф. 990, оп. 1, спр. 392, 146 арк.

7. Миллер Дж. Антиквариат. Москва: Астрель, 2003. 304 с. : іл.

8. Петрякова Ф. С. Нові дані з історії фарфорового заводу у с. Волокитино Чернігівської губернії. Північне Лівобережжя та його культура у ХVІІІ – поч. ХХ ст.: тези доповідей та повідомлення наук. конф., присвяченої 100-літтю від дня народження історика мистецтв Ф. Л. Ернста (1891–1949). Суми, 1991. С. 30–32.

9. Решетньова Г. Фарфорові шедеври заводу Міклашевського в приватній колекції України. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. 2017. Вип. 1. С. 100–116.

10. Самецкая Э. Б. Фарфор завода Миклашевского. В. 2. т. Т.2. Москва: Интербук-бизнес, 2010. 140 с. : іл.

11. Спаська Є. Ю. Старий український фарфор. Матеріали з етнографії та мистецтвознавства. Київ: Вид-во АН УРСР, 1959. Вип. 5. С. 120–135.

12. Федевич Л. Порцеляна Волокитинської мануфактури Андрія Міклашевського. Каталог колекції Сумського художнього музею. Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. 32 с. : іл.

13. Школьна О. В. Фарфор-фаянс України ХХ ст.: інфраструктура галузі, пром. та економ. політика, організаційно-творчі процеси. Київ: Інтертехнологія, 2011. Кн. 1. 400 с.

14. Pearsall Ronald. Pottery & Porcelain. Singapore: Smithmark publishers, 1997. 128 p.





Copyright (c) 2018 Ольга Володимирівна Школьна

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.