РЕКОНСТРУКЦІЯ ПЕРШОГО ТОНКОКЕРАМІЧНОГО СКУЛЬПТУРНОГО ОБРАЗУ «УКРАЇНКИ» ЯК ПРОЕКТ ФІРМИ С. ВОРОНОВА «ІСТОРИЧНИЙ ФАРФОРОВИЙ ЗАВОД А. МІКЛАШЕВСЬКОГО»
DOI:
https://doi.org/10.31866/2410-1176.39.2018.153697Ключові слова:
скульптура малих форм, фарфор, «Українка», «Палажка», «Марина Мнішек», Волокитине, А. Міклашевський, С. ВороновАнотація
Мета роботи – проаналізувати скульптурний образ «Українки» 1850-х рр., виготовлений на підприємстві у Волокитиному та його «репліки» у сучасних творах фірми «Alis-K°». Методологія дослідження ґрунтується на сукупності принципів, підходів і методів. Застосовано принцип наукової об’єктивності, культурологічний та мистецтвознавчий підходи, компаративний метод – для здійснення історико-порівняльних паралелей щодо розвитку фарфорового виробництва ХІХ ст. в Європі, історико-культурний метод для висвітлення значення символіко-образної складової статуетки «Українки» та її розпису, метод мистецтвознавчого аналізу – для осмислення специфіки формотворення і декорування на Волокитинському фарфоровому заводі та виробництві фірми «Alis-K°». Наукова новизна полягає у введенні до наукового обігу всебічного наукового аналізу образної складової «Українки» підприємства тонкої кераміки А. Міклашевського та її сучасних реплік, а також у спробах інтерпретації ідейного наповнення означених творів. Висновки. Поява у вітчизняному «білому золоті» скульптури малих форм «Українки» у національних строях датується близько 1850 р. Ця статуетка виготовлялася за старовинними класичними технологіями ручного формотворення з пластичними елементами доліплювання на Волокитинському фарфоровому заводі. Нині відомо 9 фігурок «Українки» в 6-ти варіантах розфарбування. Розпис виконувався місцевими майстрами з Чернігово-Сумської землі і надалі був еталонним для багатьох інших вітчизняних виробництв тонкої кераміки. Означена скульптура стала знаковим збірним образом представниць нашого народу, через яку пізнавали нашу національну ідентичність в європейському фарфорі й загалом у світі. Ліпився артефакт з натури. Прототипом виступила місцева красуня з українських кріпаків с. Волокитиного «Палажка». Через 160-170 рр. до теми першої увічненої у вітчизняній порцеляні «усміхненої кори» з народу повернулося виробництво С. Воронова «Alis-K°». Репліки і реконструкції історичної «Українки» були переведені в зменшений формат, 22,7 до менш, як 15 см (так звана арт-мініатюра). Художниками означеної установи запропоновані як рефлексії, так і оновлені варіанти розпису, що перегукуються з парними предметами мистецьких наборів – декоративними колекційними наперстками збільшеного розміру, оформленими за традиціями стилістики Волокитиного середини ХІХ ст.Посилання
Arapova, T. (2007). Farfor i keramika Kitaya [Porcelain and ceramics of China]. St. Petersburg: The State Hermitage.
Dulkina, T., Asharina, N. (1978). Russkaya keramika i steklo 18–19 vekov [Russian ceramics and glass of the 18–19th centuries]. Moscow: Fine Arts.
Fedevych, L. (2005). Portseliana Volokytynskoi manufaktury Andriia Miklashevskoho. Kataloh kolektsii Sumskoho khudozhnoho muzeiu [Porcelain of the Andrii Miklashevsky Volokytyne manufactory. The catalogue of the collection of the Sumy art museum]. Sumy: VTD «Universytetska knyha», 2005.
Kocherzhenko, E. (1971). Volokytynskyi farfor u Sumskomu khudozhnomu muzei [Volokytyne porcelain in the Sumy Art Museum]. Kharkiv: Prapor.
Miller, J. (2003). Antikvariat [Antiques]. Moscow: Astrel.
Musienko, P.N. Zamitky pro vrazhennia z vystavok narodnoho mystetstva 1936–1957 rr. Materialy pro Volokytynskyi farforovyi zavod z 1842–1858 rr. [Notes about the impressions from the exhibitions of folk art of 1936–1957. Materials about Volokytyne porcelain factory from 1842–1858]. Central state archive-museum of literature and art of Ukraine, f. 990 op. 1, sp. 392, 146 p.
Pearsall Ronald. (1997). Pottery & Porcelain. Singapore: Smithmark publishers.
Petryakova, F.S. (1991). Novi dani z istorii farforovoho zavodu u s. Volokytyno Chernihivskoi hubernii. Pivnichne Livoberezhzhia ta yoho kultura u XVIII – poch. XX st. [New data on the history of the porcelain factory in the village Volokytyne of Chernihiv region. The Northern Left Bank and its culture at the beginning of the 18th–20th century]. Pivnichne Livoberezhzhia ta yoho kultura u ХVIII – poch. ХХ st.: tezy dopovidei ta povidomlennia nauk. konf., prysviachenoi 100-littiu vid dnia narodzhennia istoryka mystetstv F. L. Ernsta (1891–1949), рр. 30–32.
Reshetnova, H. (2017). Farforovi shedevry zavodu Miklashevskoho v pryvatnii kolektsii Ukrainy [Porcelain masterpieces of the Miklashevsky factory in the private collection of Ukraine]. Tradytsii ta novatsii u vyshchii arkhitekturno-khudozhnii osviti, Issue 1, pp. 100–116.
Sametskaya, E. (2010). Farfor zavoda Miklashevskoho. V. 2 t. T. 2. [Porcelain of Miklashevsky factory. In 2 vols. Vol. 2.]. Moscow: Interbuk-business.
Shkolna, O. (2011). Farfor-faians Ukrainy XX st.: infrastruktura haluzi, prom. ta ekonom. polityka, orhanizatsiino-tvorchi protsesy [Porcelain-faience of Ukraine of the 20th century: infrastructure of the branch, industrial and economical politics, organizational and creative processes]. Kyiv: Intertekhnologiya.
Spaska, E. (1959). Staryi ukrainskyi farfor. [Old Ukrainian Porcelain] Materials from ethnography and art history, issue 5. рр. 120–135.
Zhuk, M. (1964). Istoriia sela Volokitino. 1964 hod [History of the village Volokytyne]. [Manuscript]. [Volokytyne]. From a private collection.
Zolotnytskyi, M. (1992). Kvity u lehendakh i perekazakh [Flowers in legends and stories]. Kyiv: Dovira.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Ольга Володимирівна Школьна
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автор зберігає авторські права на статтю та одночасно надає журналу право її першої публікації на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License.
Користувачі можуть вільно переглядати, читати, завантажувати статті з науковою та навчальною метою; поширювати їх, обов’язково зазначаючи авторство.
Автор опублікованої статті має право поширювати інформацію про неї та розміщувати посилання в електронному репозитарії закладу вищої освіти/установи.