СЦЕНІЧНИЙ ОБРАЗ УКРАЇНКИ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ СТАНОВИЩА ЖІНКИ НА ЗЛАМІ XIX–XX СТОЛІТЬ

Анотація

Мета статті – дослідити соціокультурні причини, які зумовили формування переважно трагічного образу жінки на сцені українського професійного театру. Створені, в обмеженому театральному просторі М. Заньковецькою, образи жінок із народу розкривали силу характеру, глибину почуттів, духовну красу українки, приреченої на страждання силою обставин, однак не жалюгідної, а величної у важких випробуваннях. Художня правда сценічного образу відображала правду життя й характер українки, а через глядацьке сприйняття виявляла також ставлення до жінки в традиційній українській культурі, носієм якої був масовий український глядач. Методологія дослідження полягає в застосуванні історико-порівняльного, культурологічного та мистецтвознавчого методів. Зазначений методологічний підхід дозволяє розкрити художню правду сценічного образу українки як відображення правди життя гнобленого народу, проаналізувати історичні, культурологічні й естетичні аспекти еволюції українського театрального простору. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: охарактеризувати особливості становлення і розвитку професійного українського театру; визначити причини обмеження театрального простору; виявити взаємозалежність обмеженого театрального простору та сценічного образу українки, створеного М. Заньковецькою. Висновки. Виявлено, що театральний простір, у якому функціонував класичний український театр, був обмежений комплексом урядових заборон. З’ясовано також, що специфіка глядацької аудиторії, котра на зламі XIX–XX ст. представляла неповноструктурне українське суспільство, була одним із чинників відсутності в репертуарі українського театру драматичних творів з життя інтелігенції.