СЦЕНІЧНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ДРАМИ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА «ГРІХ» У ХХ ст.

Анотація

Мета дослідження розглянути особливості сценічного втілення драми В. Винниченка «Гріх» у виставах різних періодів ХХ ст. «Молодого театру» (1919 р.) та Кіровоградського музично-драматичного театру ім. М. Л. Кропивницького (1992 р.). Методологію дослідження складають: біографічний метод (для осмислення впливу життєвих фактів автора драми на його творчість); джерелознавчий (для з’ясування специфіки театральних інтерпретацій «Гріха»); історико-порівняльний (для визначення спільних і відмінних ознак постановок); культурологічний підхід (з метою проведення аналізу із залученням різних контекстів – мистецького, літературного, філософського, соціологічного й ін.). Наукова новизна дослідження полягає у виявленні й уведенні до наукового обігу маловідомих фактів та архівних джерел, пов’язаних з виставами за п’єсою В. Винниченка «Гріх», що розширює уявлення про розвиток українського театрального мистецтва у ХХ ст. Висновки. Режисери Г. Юра та М. Горохов, актори, інші театральні діячі орієнтувалися на глибинний сенс драми В. Винниченка, історико-культурні умови й мистецькі тенденції своїх епох, що у співпраці з індивідуальними художніми рішеннями свідчить про зростаючу увагу українського театру до проблем основ і сутності життя, людської гідності і свободи вибору, оновлення його сценічних форм. Майбутню перспективу дослідження драматургії В. Винниченка визначають експеримент і динаміка концептуально-художніх пошуків театральних діячів України ХХ–ХХІ ст.