ТАНЦЮВАЛЬНІ ПЕРФОМАНСИ ЯК МИСТЕЦЬКЕ ЯВИЩЕ

Анотація

Мета дослідження – виявити специфіку сценічних та позасценічних танцювальних перфомансів. Методи дослідження поєднують систематизацію підходів до визначення поняття «перфоманс», екстраполяцію теоретичних концепцій перфомансу в площину хореографії, мистецтвознавчий аналіз танцювальних перфомативних практик. Наукова новизна полягає у виявленні морфологічних ознак сценічних та позасценічних танцювальних перфомансів. Висновки. Переважна більшість хореографічних перфомансів сучасності представлена сценічними та поза сценічними театральними акціями, де засоби хореографічного мистецтва (ритмічно організовані рухи та пластика людського тіла) є провідними в об’єднанні з іншими художніми та позахудожніми засобами. Сценічні та позасценічні хореографічні перфоманси, створюючи ілюзію природності (особливо останні), в своїй сутності залишаються театральними формами, оскільки не позбавлені демонстраційності. Орієнтація перфомативного мистецтва на візуальний характер актуалізує хореографічне мистецтво як один з основних засобів подібних художніх форм. У танцювальних перфомансах, присвячених осмисленню тілесності у постмодерному дискурсі, реалізується одне з основних завдань авангардного мистецтва – епатування та шокування публіки. Діапазон рівня композиційної усталеності танцювальних перфомансів нині коливається від хореографічно насичених добре відрепетируваних постановок (сценічні форми), що межують з традиційними хореографічними формами, до гранично імпровізаційних, подекуди втілених досить обмеженим арсеналом хореографічних засобів (зазвичай, позасценічні форми), що межують з хеппенінгом.