ПЛАСТИЧНИЙ ДЕКОР ФАРФОРУ-ФАЯНСУ УКРАЇНИ КІНЦЯ ХVІІІ– ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ

Анотація

Стаття присвячується особливостям розвитку пластичного декору українського фарфору та фаянсу кін. ХVІІІ – поч. ХХІ ст. Розглянуто скульптурні елементи посуду різних європейських та азіатських країн, що стали підґрунтям для появи вітчизняних аналогів. Розкрито специфіку застосування пластичного декору в українській тонкій кераміці від кінця ХVІІІ ст. і дотепер.

Мета – проаналізувати зразки пластичного декору фарфору-фаянсу України кін. ХVІІІ – поч. ХХІ ст., прослідкувати специфіку застосування певних мотивів. Методологію дослідження становлять історико-культурний метод (для виявлення похідних українського скульптурного декору у вітчизняній тонкій кераміці); історико-порівняльний метод (для наведення паралелей з історією світового мистецтва); метод теоретичного узагальнення (для інтерпретації наявності окремих різновидів пластичного декору в українському фарфорі-фаянсі); метод мистецтвознавчого аналізу (для виявлення художніх особливостей творів вітчизняного «білого золота»). Наукова новизна роботи полягає у систематизації інформації щодо застосування скульптурного декору в українській тонкій кераміці від доби класицизму і дотепер. Висновки. На основі здійсненого дослідження вдалося встановити, що пластичний декор застосовувався в фарфорі-фаянсі України від ХVІІІ до поч. ХХІ ст. Він був представлений здебільшого мотивами баранячих, цапиних морд, людських облич у вигляді маскаронів, лебединими та зміїними шиями із головами, сувоями (переважно вирішення ручок посуду та ваз), лев’ячими одинарними або спареними лапами (насамперед, вирішення ніжок виробів), завершеннями накривок у вигляді пуп’янків квітів, мотивів сливи, ягняти, янгола, шишки пінії, ананаса, султана тощо.