ІННОВАЦІЙНІСТЬ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІСТЬ У ФОРМОТВОРЕННІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО КОСТЮМА XX – ПОЧАТКУ XXІ СТОЛІТТЯ

Анотація

Мета роботи. Стаття присвячена розгляду питань інноваційності та експерименту в формоутворенні костюма ХХ – поч. ХХІ ст.

Методологія дослідження. Використано методи соціокультурного, мистецтвознавчого, естетичного та структурно-композиційного аналізу. Наукова новизна роботи полягає в виявленні основних етапів і складових, що визначили напрями розвитку експерименту в дизайні одягу. Запропоновано визначення експериментального формотворення в дизайні одягу. Доведено, що експериментальність стала найбільшою цінністю моди сучасності. Висновки. Досліджено розвиток експерименту в формотворенні європейського костюма ХХ – поч. ХХІ ст. Наголошено, що акцент на експеримент робився на певних етапах розвитку суспільства на прикладі політичних, економічних і соціокультурних подій. Наукові розробки, розвиток мистецької думки також значно сприяли актуалізації нових революційних форм одягу. Виділено основні характерні риси інноваційності жіночих образів для різних періодів. Визначено композиційні, морфологічні та конструктивно-технологічні властивості форм. Зазначено, що нині художня, конструктивна, технологічна майстерність поступається оригінальності ідеї, можливості руху навмання, безпосередності вираження, наївності, незакінченості. Прагматизм, конформізм та «споживацтво» призвели до повної відмови від будь-яких жорстких естетичних норм, зникло поняття «модного зразка», поступово воно трансформувалося в поняття «модного напряму» або «модного віяння». Усе це разом зі зростаючою індивідуалізацією (як протидія глобалізації суспільства) створило величезні можливості для естетичного плюралізму та експерименту в галузі дизайну одягу.