COMPOSITIO І. СТРАВИНСЬКОГО ЯК СИНТЕТИЧНА РЕАЛЬНІСТЬ БАЧЕННЯ СВІТУ

Автор(и)

  • Єлізавета Юріївна Ареф’єва Національна музична академія Україниімені П. І. Чайковського, Україна https://orcid.org/0000-0003-4619-9281

DOI:

https://doi.org/10.31866/2410-1176.40.2019.172682

Ключові слова:

музика, композиція, поетика, музичне мислення, діалог

Анотація

Внутрішній радикалізм і драматизмом compositio як простір культурного будівництва, що тяжіє до первинних хореїчних синкретичних афектів, у Стравинського асоціюється з простором європейської та атлантичної культури й знаходить універсальну форму діалогізації різних стилів, жанрів і епох. Саме в діалогах композитор знаходить своє інше альтер-его. Таким чином виникає багатовимірність голосів рефлексивної тканини музичної думки. Тож «Діалоги» І. Стравинського як універсальна форма діалогізації музичного простору залишаються актуальними. Мета статті – визначити культурно-історичні виміри синтетичного художнього образу поетики Стравинського. Методологія. У дослідженні використано аналітичний принцип, який дозволив визначити значення та місце досліджуваної проблеми в загальносвітовій культурі. Структурний метод застосовувався для угруповання та викладення фактичного матеріалу, його аналізу та використання. Дослідження базується також на історико-генетичному, історико-порівняльному та проблемно- хронологічному методах, які дозволили виокремити з об’єкта дослідження ряд проблем і зрозуміти особливості та специфічні риси поетики Стравинського. Висновки. Доведено, що Стравинського формується у діалогічних, пластичних, а інколи відверто театральних дзеркалах рефлексії митця. Теорія композиції складає каркас його поетики. Найголовнішим є те, що його поетика є складною синтетичною реальністю, це хореїчний образ чуттєвого, космологічного бачення світу, що дивиться очами гіпермаріонетки. Усе це подається як певний фотомонтаж «пам’яті ока». Отже, кінематика образів І. Стравинського існує одночасно, існує понад часом та є однією великою тишею, одним великим спокоєм. Супрематизм як вічний спокій і плинний потік образів у дзеркалах буття, які бачить Стравинський, створюють один нерв poesis його музики.

Біографія автора

Єлізавета Юріївна Ареф’єва, Національна музична академія Україниімені П. І. Чайковського

Аспірантка

Посилання

Azizyan, I.A., Dobritsyna, I.A. and Lebedeva, G.S. (2002). Teoriya kompozitsii kak poyetika arkhitektury [Theory of Composition as an Architecture Poetics]. Moscow: Progress-Traditsiya.

Goldfain, L.A. (2017). Tvorcheskoe sodruzhestvo I. F. Stravinskogo i S. P. Dyagileva kak neot’emlemaya chast’ mirovoi khudozhestvennoi kul’tury. [The art collaboration of I. F. Stravinsky and S. P. Diaghilev as an integral part of the world artistic culture]. Vestnik Adygeiskogo gosudarstvennogo universiteta. Seriya: Pedagogika i psikhologiya, issue 1(193), pp.20–26.

Legenkiy, Yu.G. (2005). Ob arkhitekture (ocherki teorii dizayna interyera) [On architecture (essays on the theory of interior design]. Kyiv: KNUKIM Publishing.

Mandelstam, O. (2004) The selected poems of Osip Mandelstam. Translated from Russian by C. Brown and W.S. Merwin. New York: NYRB Classics.

Melchior-Bonnet, S. (2006). Istoriya zerkala [Mirror history]. Translated from French by Yu. M. Rozenberg. Moscow: Novoye literaturnoye obozreniye.

Stravinsky, I.F. (1971). Dialogi. Vospominaniya. Razmyshleniya [Dialogues. Memories. Reflections]. St. Petersburg: Muzyka.

Stravinsky, I.F. (2012). Khronika. Poetika [Chronicle. Poetics]. Moscow: Tsentr gumanitarnykh initsiativ.

Uspenskiy, B.A. (1970). Poetika kompozitsii. Struktura khudozhestvennogo teksta i tipologiya kompozitsionnoy formy [Poetics of composition. The structure of the artistic text and the typology of the compositional form]. Moscow: Iskusstvo.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-06-05

Як цитувати

Ареф’єва, Є. Ю. (2019). COMPOSITIO І. СТРАВИНСЬКОГО ЯК СИНТЕТИЧНА РЕАЛЬНІСТЬ БАЧЕННЯ СВІТУ. Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», (40), 87–93. https://doi.org/10.31866/2410-1176.40.2019.172682

Номер

Розділ

МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО