СИМВОЛИ ТА ЗНАКИ В КОНТЕКСТІ ХОРЕОГРАФІЧНОГО ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ
DOI:
https://doi.org/10.31866/2410-1176.40.2019.172693Ключові слова:
сценічний бальний танець, хореографічні знаки, хореографічні символи, художній образ, семантикаАнотація
Мета статті – виявити специфіку хореографічних знаків та символів у контексті створення художньогообразу в сценічному бальному танці та розглянути особливості їх сприйняття відповідно до трансформаційних
перетворень. Методологія дослідження. У межах обраної наукової стратегії, а саме принципу системного аналізу,
застосовано методологічний, культурологічний, структурно-семіотичний, формально-феноменологічний та
соціологічний підходи, кожен з яких посприяв осмисленню аспектів сценічного бального танцю для побудови
цілісної теоретичної моделі. Наукова новизна. Визначено взаємозв’язок та взаємовплив публічних проявів тілесних
рухів і артикуляції соціальних категорій ідентичності та гендерних тіл; проаналізовано специфіку трансформації
і сприйняття хореографічних знаків та символів у сценічному бальному танці; досліджено матеріальні,
феноменологічні, суб’єктивні й інтерактивні аспекти сценічного бального танцю як естетичного, соціального
й театрального виступу; розглянуто синтез емоційного, експресивного, чуттєвого та пропріорицепторного
складників танцю в контексті сценічного хореографічного виступу. Висновки. Образи сценічного бального танцю
синтезують у різноманітних пропорціях естетичні цінності та інформативні повідомлення, мають реальний
референт або ментальне уявлення, а хореографічний знак є інтерпретатором іншого знаку, семіотичного процесу,
теоретично необмеженого. Засобами відбору, спрощення й інтерпретації хореографічний знак розкриває свою
мету. Цей процес відноситься до абстракції, що пов’язана з демотивацією – мотивовані знаки перетворюються
на знаки символічні. Отже, хореографічний знак передбачає його семантизацію в конкретному контексті
хореографічної композиції кожної постановки сценічного бального танцю як особливої конфігурації системи
час–простір–енергія.
Посилання
Bouvet, D. (1997). Le Corps et la métaphore dans les langues gestuelles. Paris: L’Harmattan.
Durand, G. (2000). A imaginação simbólica. Tradução: Carlos Aboim de Brito. Lisboa: Edições.
Fraleigh, S.A. (2014). Vulnerable Glance: Seeing Dance through Phenomenology. Dance Research Journal. 2014. URL:
AF2217F749137F2575AA95F25A94C00. DOI: https://doi.org/10.2307/1478693.
Laban, R. (1994). La Maîtrise du mouvement. Trans. Jacqueline Challet-Haas et Marion Hansen. Paris: Actes Sud.
Moates, D.R. and Schumacher, G.M. (1980). An Introduction to Cognitive Psychology. Belmont: Woedsworth Pub. Co.
Peirce, Ch.S. (1991). Peirce on signs: writings on semiotic. Chapel Hill: North Carolina UP.
Popa Blanariu, N. (2013). Towards a Framework of a Semiotics of Dance. Comparative Literature and Culture, no. 15(1).
DOI: 10.7771/1481-4374.2183.
Robinson, J. (1998). Eléments du langage chorégraphique. Paris: Vigot.
Sparshott, F. (1988). Off The Ground. Princeton : Princeton University Press.
Wallis, M. (1973). On Iconic Signs. In: Recherches sur les systems signifiants, Symposium de Varsovie. Varsovie, le 27
août. Paris: Mouton, pp. 481–498.
Weil, P. and Pompakow, R. (2012). O Corpo Fala: a linguagem silenciosa da comunicação não verbal. Petrópolis:
Editora Vozes.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Олеся Михайлівна Вакуленко

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.