СИМВОЛИ ТА ЗНАКИ В КОНТЕКСТІ ХОРЕОГРАФІЧНОГО ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ

Анотація

Мета статті – виявити специфіку хореографічних знаків та символів у контексті створення художнього
образу в сценічному бальному танці та розглянути особливості їх сприйняття відповідно до трансформаційних
перетворень. Методологія дослідження. У межах обраної наукової стратегії, а саме принципу системного аналізу,
застосовано методологічний, культурологічний, структурно-семіотичний, формально-феноменологічний та
соціологічний підходи, кожен з яких посприяв осмисленню аспектів сценічного бального танцю для побудови
цілісної теоретичної моделі. Наукова новизна. Визначено взаємозв’язок та взаємовплив публічних проявів тілесних
рухів і артикуляції соціальних категорій ідентичності та гендерних тіл; проаналізовано специфіку трансформації
і сприйняття хореографічних знаків та символів у сценічному бальному танці; досліджено матеріальні,
феноменологічні, суб’єктивні й інтерактивні аспекти сценічного бального танцю як естетичного, соціального
й театрального виступу; розглянуто синтез емоційного, експресивного, чуттєвого та пропріорицепторного
складників танцю в контексті сценічного хореографічного виступу. Висновки. Образи сценічного бального танцю
синтезують у різноманітних пропорціях естетичні цінності та інформативні повідомлення, мають реальний
референт або ментальне уявлення, а хореографічний знак є інтерпретатором іншого знаку, семіотичного процесу,
теоретично необмеженого. Засобами відбору, спрощення й інтерпретації хореографічний знак розкриває свою
мету. Цей процес відноситься до абстракції, що пов’язана з демотивацією – мотивовані знаки перетворюються
на знаки символічні. Отже, хореографічний знак передбачає його семантизацію в конкретному контексті
хореографічної композиції кожної постановки сценічного бального танцю як особливої конфігурації системи
час–простір–енергія.