СИМВОЛИ ТА ЗНАКИ В КОНТЕКСТІ ХОРЕОГРАФІЧНОГО ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ

Анотація

Мета статті – виявити специфіку хореографічних знаків та символів у контексті створення художнього образу в сценічному бальному танці та розглянути особливості їх сприйняття відповідно до трансформаційних перетворень. Методологія дослідження. У межах обраної наукової стратегії, а саме принципу системного аналізу, застосовано методологічний, культурологічний, структурно-семіотичний, формально-феноменологічний та соціологічний підходи, кожен з яких посприяв осмисленню аспектів сценічного бального танцю для побудови цілісної теоретичної моделі. Наукова новизна. Визначено взаємозв’язок та взаємовплив публічних проявів тілесних рухів і артикуляції соціальних категорій ідентичності та гендерних тіл; проаналізовано специфіку трансформації і сприйняття хореографічних знаків та символів у сценічному бальному танці; досліджено матеріальні, феноменологічні, суб’єктивні й інтерактивні аспекти сценічного бального танцю як естетичного, соціального й театрального виступу; розглянуто синтез емоційного, експресивного, чуттєвого та пропріорицепторного складників танцю в контексті сценічного хореографічного виступу. Висновки. Образи сценічного бального танцю синтезують у різноманітних пропорціях естетичні цінності та інформативні повідомлення, мають реальний референт або ментальне уявлення, а хореографічний знак є інтерпретатором іншого знаку, семіотичного процесу, теоретично необмеженого. Засобами відбору, спрощення й інтерпретації хореографічний знак розкриває свою мету. Цей процес відноситься до абстракції, що пов’язана з демотивацією – мотивовані знаки перетворюються на знаки символічні. Отже, хореографічний знак передбачає його семантизацію в конкретному контексті хореографічної композиції кожної постановки сценічного бального танцю як особливої конфігурації системи час–простір–енергія.