ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ІКОНОПИСУ

Анотація

Мета статті – розглянути тенденції і з’ясувати перспективи розвитку українського іконопису ХХІ ст. у контексті відродження національного сакрального мистецтва. Методологія дослідження. Використано історично-порівняльний метод (для дослідження динаміки розвитку стилю українського бароко); метод стилістичного мистецтвознавчого аналізу (для визначення особливостей техніко-технологічних прийомів та живописної стилістики в творчості сучасних українських іконописців); типологічний і системно-структурний методи (для виявлення індивідуально-стильових особливостей поєднання традицій барокового іконопису з академічною технікою та новаторськими тенденціями). Наукова новизна. З’ясовано специфіку синтезу українського академічного живопису із художніми традиціями, сформованими за доби бароко в контексті розвитку сакрального мистецтва України кінця ХХ – початку ХХІ ст.; досліджено творчі методи й естетичні принципи провідних сучасних вітчизняних іконописців; розглянуто тенденції й перспективи розвитку барокових іконописних традицій в українському сакральному мистецтві відповідно до специфіки соціомистецького простору ХХІ ст. Висновки. Український іконопис ХХІ ст., зберігаючи колорит традиційного сакрального мистецтва і національної культури, сформований протягом багатовікової історії, відкритий для нових художніх тенденцій. Нині відбувається синтез нових тенденцій, новаторських художніх рішень і традиційних мотивів національного церковного мистецтва різних періодів. Іконопис доби українського бароко, що характеризується унікальними стилістичними ознаками, принципами естетично-чуттєвої та духовної краси, для багатьох сучасних митців є основою художнього пошуку, синтезованого підходу та авторської стилізації, органічного поєднання стародавніх іконописних традицій та сучасних естетичних вимог, що виявляється в посиленні реалізму, народної символіки, натуралістичних рис утілення образів національних ідеалів.