ПОЛІСТИЛІСТИКА ЯК ЯВИЩЕ ПОСТМОДЕРНІЗМУ

Анотація

Мета статті – визначити роль полістилістики в контексті культурних процесів XX ст., серед яких найвагоміше місце належить явищу постмодернізму. Методологія дослідження полягає у застосуванні таких методів:  теоретичного узагальнення і ретроспективного аналізу, що дають змогу теоретично підтвердити важливість  висунутих положень, історико-культурологічний метод, який характеризує сутність процесів розвитку культури, діалектичний та системний підходи, що дають змогу використовувати знання різних галузей мистецтвознавства  та суміжних наук, герменевтичний метод, який застосований для інтерпретації понять, що використовуються в дослідженні. Наукова новизна полягає в системному висвітленні проблем полістилістики в культурному просторі  другої половини XX – початку XXI ст., що характеризується явищем постмодернізму, з його інтертекстуальністю та стильовим розмаїттям. Висновки. Досліджено другу половину XX ст. з її синтетичним стильовим змішуванням, плюралізмом, різнобарвністю, що проявилося й у полістилістиці. Виявлено зв’язок полістилістики з пошуками нових концепцій, які розкривають особливості стильової системи другої половини ХХ ст. Охарактеризовано  інтертекстуальність як основу полістилістики, що демонструє методологію художнього мислення та характеризує сучасний культурний простір. Зроблено висновки стосовно композиторського мислення XX ст. і сучасного періоду історії музики, в основі якого лежать принципи взаємодій культур, що виражені їхнім діалогом та полілогом, інтертекстуальністю, інтеграцією жанрово-стильових ознак, проявом міжкультурних контамінацій у сфері семіотики, формотворчих процесів. Усі ці ознаки вказують на полістилістичний характер музичного мистецтва постмодернізму.