АНІМАЛЬНІ МОТИВИ У ДИЗАЙНІ СЦЕНІЧНОГО ПРОСТОРУ

Анотація

Мистецтвознавчі дослідження з питань теорії, історії та практики художнього оформлення сценічного простору досить різновекторні. Вітчизняній науці бракує фахових предметних та системних досліджень, спрямованих на вивчення досвіду застосування анімальних мотивів – у розумінні використання на сцені недресированих тварин в якості характерного елементу – в дизайні постановок творів сценічного мистецтва. Мета дослідження – мистецтвознавчий аналіз анімальних мотивів у дизайні сценічного простору театрально-видовищних постановок у хронологічних межах від античності до сьогодення. Методологічну основу дослідження складають традиційні мистецтвознавчі методи: історико-культурний, історико-атрибутивний, реконструктивно-модельний, хронологічна дескрипція, що сприяють розкриттю образної трансформації анімальних мотивів у дизайні сценічного простору театрально-видовищних постановок. Анімальні мотиви в системі оформлення сценічного простору з наукового погляду предметно розглядаються вперше, що й зумовило наукову новизну дослідження. Авторкою зроблені такі висновки: дизайн сценічного простору має дуальну природу, виходячи з приналежності і до мистецтва дизайну, і до сценічного мистецтва; перцепція анімальних мотивів у дизайні сценічного простору несе естетичну і/або емоційну насолоду глядачам, обумовлену багато в чому притаманною тваринам імпровізаційною непередбачуваністю, що, своєю чергою, часто призводить до зайняття ними домінуючого місця в художньо-проектному конструюванні театрально-видовищних постановок; способи залучення тварин до дизайну сценічного простору можна систематизувати за функціональним призначенням: тварини як складник дизайну сценічного простору, тварини як ігровий дизайнерський реквізит, тварини як живі декорації, тварини як учасники сценічної дії; анімальні мотиви мають функціональні особливості в дизайні сценічного простору драматичних вистав.