ВИРАЖАЛЬНА ЕМОТИВНІСТЬ ТІЛЕСНОСТІ У СУЧАСНОМУ ВІЗУАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Мета статті – дослідити емотивні параметри зображення тілесності та представити методологічні параметри виражальної емотивності у мистецтвознавчому аналізі тіла, ню, еротики, оголеного тіла. Для реалізації цього завдання досліджується зміст і сенс поняття «емотивність», що впроваджується в сучасний мистецтвознавчий дискурс для комплексного аналізу процесу візуалізації тілесного в образотворчому мистецтві. Методологія дослідження полягає у порівнянні понять «емотивність», «вираження» та «експресія», з’ясуванні їх евристичного потенціалу для аналізу специфіки візуалізації оголеного тіла, еротичної тілесності у візуальному мистецтві. Наукова новизна. В контексті методології емотивності доводиться доцільність «вбудувати» у даний дискурс так зване «українське тіло», тобто ню-зображення у творах українських художників. «Українське тіло» в палітрі сучасного мистецтвознавства та художньої практики виступає емотивною реакцією на світоглядні зміни, що виражаються в конструюванні нових ідеалів, нових героїв, актуальних маркерів цінностей (наприклад, «тіло-свобода», «тіло-війна», «тіло-ґендер»). Зміст даного концепту розкривається через дотичні поняття – «вираження» та «експресія», що стали генеральними у філософсько-естетичних розвідках філософів, теоретиків мистецтва Бенедетто Кроче та Робіна Джорджа Коллінґвуда. Спираючись на розуміння сутності мистецтва як вираження (Кроче), доводиться принцип зображального як емотивно-виражального. Висновки. На прикладі зіставлення класичних та некласичних параметрів зображення тіла в такому ж аспекті з’ясовується зміст понять «зображальне» та «художнє», їх нетотожність. Підкреслюється, що така відмінність яскраво унаочнюється в сучасних мистецьких практиках зображень тілесного (перформансах, медіа-арті, фото-арті тощо), коли зображальна фіксація тіла не є його художнім втіленням. Доводиться значення емотивності у сприйнятті мистецтва як співтворчості, коли сенси віднаходяться поза межами самого твору. Тіло із тіла зображального у мистецтві сьогодення перетворюється на тіло виражальне.