ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ АНГЛІЇ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ

Анотація

Мета роботи – розглянути народну архітектуру Англії доби 1485–1625 рр., яку прийнято пов’язувати з епохою Відродження (періоди правління Тюдорів, Єлизавети І та Якова І Стюарта), виявити її художні особливості. Методологія дослідження включає сукупність методів: герменевтичний вжито для інтерпретації художньо-образних особливостей окремих пам’яток, онтологічний – для виявлення ареалу їхнього буття, історико-хронологічний – у межах послідовного розкриття етапів зміни певних історичних епох, історико-культурний – у зв’язку з історичними реаліями, у яких розвивалися певні культурні традиції, формально-стилістичний – для виявлення зв’язків із великими історичними європейськими стилями, метод мистецтвознавчого аналізу – як інструмент опису й аналізу художньо-образних особливостей. Наукова новизна дослідження полягає у виявленні специфіки народної архітектури Англії доби Відродження, її культурно-мистецьких традицій. Висновки. Народна архітектура Англії кінця ХV – початку ХVІІ ст. вирізняється рефлексіями перпендикулярної готики, що відобразилося в гострих формах дахів будівель, впливом народних традицій Німеччини, зокрема, це фахверкові конструкції та солом’яні стріхи, черепиця, ґонт або плитка; італійських ренесансних пропорцій і маньєристичних впливів палладіанства з тяжінням до симетрії і мудруватих декоративних мотивів у рішеннях інтер’єрів, камінів та меблів; а також Нідерландів – звідки йшла мода на окремі елементи облаштування оселі штибу аррасів (гобеленів), й Іспанії-Португалії у замилуванні досить екзотичними формами орієнталізованих димарів з використанням синьої цегли в кладці.