ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДДУКЛЯНСЬКОГО АНСАМБЛЮ ПІСНІ Й ТАНЦЮ «PULS» (ПРЯШІВ) В КОНТЕКСТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ РУСИНІВ ТА УКРАЇНЦІВ СХІДНОЇ СЛОВАЧЧИНИ

Анотація

Мета роботи – розглянути історію становлення та мистецькі здобутки професійного ансамблю пісні й танцю «PULS» (Poddukelský umelecký ľudový súbor) (Пряшів, Словаччина) в контексті культурної ідентичності її представників. Методологія дослідження полягає у поєднанні методів пізнання, зумовлених вимогами об’єктивного аналізу історичних, мистецтвознавчих та культурологічних джерел, що відображають основні тенденції розвитку культурно-мистецького життя етнічного населення Пряшівщини другої половини ХХ – початку ХХІ ст. У дослідженні застосовано комплекс методів: описовий, теоретичний, інформаційний, спостереження, інтерв’ю та узагальнення. Наукова новизна. На основі висвітлення творчої біографії професійного мистецького колективу з м. Пряшів (Східна Словаччина) виявлено основні тенденції збереження елементів автентики, вторинного фольклору (фольклоризму), використання синтезу мистецтв (хореографічне, театральне, музичне, вокальне), а також процесу словакізації сучасної культури русинів-українців. З’ясовано, що танець учасників колективу втілюється в стилізованій або автентичній формі, виконуючи при цьому такі функції: 1) танець як поєднувальний елемент між сценами вистави; 2) поєднання різних народних танців у великі танцювальні епізоди як окремі картини вистави; 3) танець уплетений в основу вистави для створення історичної епохи, більш ефектного загальноемоційного враження або театралізації дійства. Висновки. Питома вага популяризації українського фольклору, що була в основі ідеології та репертуару колективу від початку створення, нині зменшується. Натомість увага ансамблю пісні й танцю «PULS» зосереджується переважно на обрядових традиціях русинів, словаків, а також пісенному й танцювальному фольклорі сусідніх країн. Творчість колективу – це органічне поєднання різноманітних жанрів (музично-ігрові, опереточні, естрадні вистави, іноді т. зв. гібридні жанри), синтез фольклору – акторського, музичного (вокального й інструментального) – та хореографічного мистецтва.