АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИЩОЇ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ

Анотація

Мета статті – визначити специфічні риси формування вищої мистецької освіти в Україні на теперішньому етапі та виокремити магістральні шляхи їх впровадження. Методологія дослідження. У статті поряд із загальнонауковими методами – аналізу, синтезу, індукції, дедукції, узагальнення – використані кроскультурний і системний аналіз, що дають можливість охарактеризувати нагальні проблеми вищої мистецької освіти. Наукова новизна дослідження полягає в таких пріоритетах: розкрито специфіку та сучасний стан галузі вищої мистецької освіти, досліджено дистанційну практику як одну з форм трансляції знань і навичок та методичний виклик перед викладачами мистецьких вишів, а також окреслено шляхи впровадження освітньо-творчого ступеня доктора мистецтва та акредитацію вчених рад (спеціалізованих рад з присудження ступеня доктора мистецтва) у трьох сферах творчої мистецької діяльності: 1) музична сфера, 2) образотворча, декоративно-ужиткова, дизайнерська й реставраційна, 3) сфера сценічного й аудіовізуального мистецтва. Положенням, розробленим Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, встановлено вимоги до компетентності членів спецрад з присудження ступеня доктора мистецтва. Висновки. На сьогодні мистецькоосвітній ринок характеризується тенденцією, коли надання освітніх мистецьких послуг вимушено відбувається в умовах коливання державних освітніх стратегій, посилених певною невизначеністю праці в умовах всесвітнього карантину. Але якщо умови карантину мають зовнішні форс-мажорні обставини і не можуть тривати безкінечно, – відсутність чіткої гуманітарної стратегії держави в галузі вищої мистецької освіти лишається перепоною для формування загальної її конструкції. Утім, кроки, що були зроблені і робляться в останні роки завдяки колективним зусиллям фахівців Національного агентства, дозволяють побачити конкретні перспективи руху в напряму до створення такої конструкції.