ПСАЛМОВІ ЦИКЛИ В ХОРОВІЙ ТВОРЧОСТІ ГЕНРІХА ШЮТЦА

Анотація

Мета статті – розглянути варіанти втілення текстів Псалтиря у хоровій творчості німецького композитора раннього бароко Генріха Шютца. Методологія дослідження полягає у застосуванні компаративного, історико- логічного, семантичного методів, що дає змогу розкрити особливості роботи композитора з текстами Псалтиря в контексті основних тенденцій епохи, оглянути ступінь проникнення ним у першоджерело, виявити основні засоби озвучення музикою вербального тексту. Наукова новизна. Творчість Г. Шютца вперше у вітчизняному музикознавстві розглядається з позицій значення найпоширеніших текстів у музиці раннього бароко – псалмів. Псалмові тексти є основою майже половини від всього творчого доробку композитора. Інтерес до музики Г. Шютца обумовлений активізацією виконавського інтересу до духовної музики епохи бароко і практичною потребою навчальних курсів історії музики, історії хорової літератури та інших в оновленні матеріалу. Висновки. Виявлено основні тенденції втілення текстів Псалтиря, характерні для музики XVI–XVIII ст., у хоровій творчості Г. Шютца, які проявилися у: 1) написанні мотетних / концертних композицій на псалми; 2) написанні чи обробці мелодій віршованих псалмів. Проаналізовано прояви герменевтичного підходу композитора до вербальних текстів при створенні мотетів. Основним фактором формування семантичних полів в мотеті стає музика. З’ясовано, що мотети переважно написані на повні тексти псалмів без значних втручань; концерти написані на компільовані тексти; рідше зустрічається скорочення текстів. Зазначено, що при створенні хорового прочитання псалмів композитор ураховував особливості поетики першоджерела, синтаксичні особливості вербального тексту, виконавську спроможність і практичні потреби, використовував риторичні фігури.