РОЛЬ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ МУЗИКИ В СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ СИСТЕМІ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ

Анотація

Основна мета дослідження полягає у з’ясуванні ролі інструментальної музики у середньовічній системі духовних та культурних цінностей населення Західної Європи шляхом дослідження її відображень у філософських та музичних трактатах. Методологія роботи включає в себе пошук та збір інформації про секулярну музичну творчість шляхом вивчення й аналізу музичних трактатів, а також церковних та інших історичних документів, які здійснені з використанням ідіографічного, гіпотетико-індуктивного, логічного методів і контентного аналізу документів. Наукова новизна дослідження полягає в переосмисленні існуючої в історії музики концепції про другорядне й прикладне значення середньовічної інструментальної музики, шляхом виявлення нових граней її морально-етичної та художньої цінності. Результати дослідження вказують на глибокий зв’язок інструментальної музики з народними традиціями та їхню стійку невикорінюваність, незважаючи на багаточисленні церковні інтердикти. Висновки. Виявлено нерівнозначне ставлення духовенства до музикантів, які мали різний рід занять та різний соціальний статус, а також проявляли різний ступінь конформізму щодо доктрин та політики офіційної церкви. Аналіз деяких трактатів того часу дав підстави висловити думку про космічну роль музики в системі середньовічного світогляду, про що свідчить спроба середньовічних мислителів пояснити за допомогою музичної гармонії взаємозв’язок частин всесвіту (макрокосму) та людського єства (мікрокосму). У цих же трактатах чітко простежується зародження теорії афектів, яка згодом остаточно сформується в музичній естетиці високого Відродження. В результаті вивчення деяких середньовічних музичних жанрів висунуто гіпотезу про існування вже у XIII ст. самостійної (не прикладної) інструментальної музики.