ТЕРМІНОЛОГІЧНА ВЗАЄМОДІЯ ДИЗАЙНУ І МИСТЕЦТВА

Анотація

Мета дослідження полягає у розгляді теорій, що розкривають взаємини дизайну і мистецтва з точки зору термінології, виявленні узагальнюючого формулювання в означеній проблематиці. Отримані результати можуть бути використані для уточнення теоретичної бази мистецтвознавства в професійній підготовці дизайнерів у системі вищої освіти. Методи дослідження. У процесі дослідження був застосований комплекс загальнонаукових методів (історико- порівняльний, хронологічний, метод термінологічного аналізу), що сприяло виявленню термінологічних трактувань у розкритті відносин дизайну та мистецтва. Наукова новизна роботи полягає в комплексному дослідженні теорій, що розкривають термінологічну взаємодію дизайну та мистецтва з середини XX – початку XXI ст., формуванні узагальнюючого формулювання з означеної проблематики на сучасному етапі. Висновки. До кінця XX ст. думки теоретиків щодо проблеми відносин мистецтва та дизайну розділилися на дві взаємовиключні позиції, а саме «дизайн – не мистецтво» (Д. Джадд, Н. Поттер) та «дизайн дорівнює мистецтву» (С. Бартон, Д. Нельсон, Б. Мунарі). На початку XXI ст. ці думки були об’єднані прихильниками третьої позиції, за якою мистецтво може виходити за свої кордони, об’єднуючись із суміжним із ним дизайном (Р. Таттл). Ще одна сучасна позиція формуються таким чином: «дизайн не дорівнює традиційному мистецтву, але і не є ні більшим, ні меншим» (Б. Блемінк). Узагальнюючи отримані результати, слід зазначити, що межа, яка відокремлює дизайн від мистецтва, завжди була умовною і більш проникною, ніж здається тим, хто рішуче розводить в різні боки користь та красу, функціональність та естетичність. Об’єкти дизайну безпосередньо, фізично й матеріально включені в життєву канву кожного індивіда. Вони несуть в собі естетичне начало, вільно перетинаючи кордон мистецтва, але при цьому обов’язково зберігають властиву їм утилітарність: функціональність, ергономічність, економічну доцільність.