РЕСТАВРАЦІЯ МОНУМЕНТАЛЬНОГО ЖИВОПИСУ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ В УКРАЇНІ

Анотація

Мета статті — узагальнити дослідження реставраційних робіт, що проводились зі стінописом Софійського собору міста Києва впродовж першої половини ХХ ст. (період до Другої світової війни), визначити характерні риси, притаманні кожному з етапів. Методи дослідження. У процесі вивчення та аналізу матеріалів дослідження було застосовано історико-культурний, комплексний, структурний та індуктивний методи, які є взаємодоповнювальними та посприяли систематизації різноманітних поглядів на формування школи наукової реставрації. Було також застосовано методи мистецтвознавчого аналізу для дослідження техніко-технологічного аспекту реставрації стінописів Софії Київської початку ХХ ст. та метод типології для систематизації матеріалів наукової розвідки. Результати. Розглянуто питання реставрації стінопису в контексті дизайну інтер’єру; досліджено техніко-технологічний аспект; систематизовано реставраційні роботи, виконані в зазначений період; обґрунтовано необхідність вивчення вказаного періоду як доби зародження наукового підходу в реставраційній галузі. З’ясовано, що поновлювальні роботи, проведені в Софійському соборі міста Києва до Другої світової війни, є поетапним, плановим підходом до становлення науковості в реставраційній галузі в Україні. У вказаний період, що відзначився діяльністю багатьох провідних реставраторів, було створено підґрунтя для формування наукового підходу під час реставрації стінопису. Результати роботи плідно розвинули фахівці київського центру реставрації монументального живопису під керівництвом Калениченка Луки Петровича вже в повоєнні роки. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що зазначений період реставраційної діяльності розглядається як доба зародження наукового підходу в роботі з пам’ятками монументального мистецтва в Україні в ХХ столітті крізь техніко-технологічну призму.