Вторинне використання матеріалів у дизайні одягу

Анотація

Мета статті – через упорядкування змістового смислу поняття «апсайклінг» та аналіз варіантів його прояву розкрити потенціал можливостей застосування цього екологічного напряму в дизайні одягу.

Методологія дослідження. У дослідженні використано методики візуально-аналітичного, системно-структурного та морфологічного аналізу, об’єктивне спостереження, метод порівняння.

Результати. Описано основні традиційні техніки роботи з вторинним текстилем для створення нових полотен, фактур та орнаментації сучасного одягу. Виявлено переваги напряму апсайклінгу в творчому, практичному, організаційному та освітньому аспектах. Створюючи нове, доводиться використовувати вже виготовлене, те, що вже не функціонує чи вийшло з ужитку. Результат цього процесу приносить не тільки користь, а й стимулює натхнення. Дизайнер, працюючи в напрямі апсайклінгу, не просто обробляє матеріал та створює новий виріб – він перетворює вже наявний об’єкт, надаючи йому нового життя, нової функції, своєї глибокої філософії, присвятивши цьому набагато більше часу, зусиль, вмінь та власних ресурсів. На основі проведеного аналізу розроблено інтелект-карту, яка дозволяє упорядкувати смисловий зміст терміна «апсайклінг – вторинне використання матеріалів в дизайні одягу» через визначення всіх його суттєвих ознак.

Наукова новизна. Стаття присвячена апсайклінгу як актуальному напряму екодизайну, що є більш економічно ощадливим та технічно перспективним, ніж виготовлення нових речей. Проаналізовано колекції відомих світових та українських брендів, що застосовують метод переробки (вторинного використання) одягу та текстильних матеріалів. Визначено, що апсайклінг розвиває уяву, навчає фантазувати, творчо мислити, відчувати розмаїття світу. Апсайклінг об’єднує між собою різні напрями, техніки та прийоми в мистецтві костюма.