Відеоарт 1960–1970-х років: контроверсія до телебачення та модерного мистецтва

Ігор Печеранський

doi:10.31866/2410-1176.49.2023.293286

Автор(и)

Ігор Печеранський Київський національний університет культури і мистецтв, Україна https://orcid.org/0000-0003-1443-4646

DOI:

https://doi.org/10.31866/2410-1176.49.2023.293286

Ключові слова:

відеоарт, аудіовізуальне мистецтво, 1960–1970-ті рр., модерне мистецтво, відеотехнології, відеоперфоманси, відеоінсталяції

Анотація

Мета статті – дослідити становлення відеоарту в 1960–1970-х рр. крізь призму його протистояння з телебаченням та модерним мистецтвом; розкрити роль внутрішніх (власне, контроверсійних) міжгалузевих зв’язків як фактора розвитку аудіовізуального мистецтва впродовж зазначеного часу.

Результати дослідження. Виявлено, що відеоарт цього раннього періоду є продуктом розвитку відеотехнологій та контркультурно-авангардистської хвилі в мистецтві, представники якого в 1965–1970-х рр. творили ще в рамках модерністських настанов, а вже наприкінці 1970-х рр. шукали за допомогою відео нові форми та художні стратегії, відходячи від модернізму з його «кризою репрезентації». Доведено тезу, згідно з якою чимало робіт ранніх відеохудожників були справжнім протестом проти модерністського розуміння мистецтва як чогось трансцендентного та елітарного, зміст якого опосередкований та генерований різними художніми інституціями та авторитетними думками. Всупереч цьому вони пробуджували в глядачеві «активного» суб’єкта як творця сенсів і співтворця відеоарту, що виявився пошуком нових функцій мистецтва й можливостей прямої комунікації між художником і глядачем.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському мистецтвознавстві розглянуто контроверсію раннього відеоарту до телебачення та модерного мистецтва як чинник розвитку аудіовізуального мистецтва.

Висновки. На відміну від традиційного кінематографічного лінійного наративу та гегемонії телебачення, відеохудожники 1960–1970-х рр. вдавалися до численних експериментів, направлених на виявлення розмаїття рівнів і відтінків суб’єктивного глядацького досвіду, залучаючи до своєї творчої лабораторії водночас із відеотехнологіями і значний на той час потенціал авангардного мистецтва ХХ ст. В результаті відеоарту вдалося згенерувати власну художню мову та естетику піднесеного; виробити технологію зйомки, котра запропонувала художнику те, що не міг дати кінематограф – відеофітбек, або зворотній зв’язок, завдяки якому відеоарт не демонстрував реальний світ, а став його невід’ємною частиною.

Біографія автора

Ігор Печеранський, Київський національний університет культури і мистецтв

Доктор філософських наук, професор

Посилання

Acconci, V. (2001). Claim 1971. In G. Moure (Ed.), Vito Acconci: Writings, Works, Projects. Ediciones Poligrafa [in English].

Arns, I. (2004). Interaction, Participation, Networking Art and telecommunication. In R. Frieling & D. Daniels (Eds.), Media-Art Net 1: Survey of Media Art (pp. 333–367). Springer [in English].

Bonet, E. (2017b). Videology / Videography: On the Practice and Medium of Video. In E. Bonet (Ed.), Video Writings by Artists (1970–1990). Mousse Publishing [in English].

Bonet, E. (Ed.). (2017a). Video Writing by Artists (1970–1990). Mousse Publishing [in English].

Bovier, F. (2017). The Diffuse Networks of Video Art and the Institutionalization of Artists’ Films in the 1970s. In F. Bovier (Ed.), Early Video Art and Experimental Films Networks. Ecole cantonale d’art de Lausanne [in English].

Burris, J. (1996). Did the Portapak cause Video Art? Notes on the Formation of a New Medium. Millennium Film Journal, 29, 2–28 [in English].

Cubitt, S. (1993). Videography: Video Media as Art and Culture. Macmillan Education [in English].

Elwes, С. (2005). Video Art, a guided tour. I.B. Tauris [in English].

Freeland, C. (2004). Piercing to our inaccessible, inmost parts. In C. Townsend (Ed.), The Art of Bill Viola (pp. 24–45). Thames & Hudson [in English].

Hall, D., & Fifer, S. J. (Eds.). (1990). Illuminating video: An essential guide to video art. Aperture; BAVC [in English].

Hanhardt, J. (1990). Dé-collage/Collage: Notes Toward a Reexamination of the Origins of Video Art. In D. Hall & S. J. Fifer (Eds.), Illuminating video: An essential guide to video art (pp. 71 80). Aperture; BAVC [in English].

Hill, C. (1995). Attention! Production! Audience! Performing Video in its First Decade, 1968–1980. In C. Hill (Ed.), Surveying the First Decade: Video Art and Alternative Media in the U.S., 1968–1980. Video Data Bank. https://www.vasulka.org/archive/Artists2/Hill,Chris/AttProdAud!.pdf [in English].

Holovei, V., & Rud, O. (2019). Sotsiokulturni peredumovy stanovlennia videoartu v konteksti rozvytku media tekhnolohii [Socio-cultural prerequisites for the formation of video art in the context of the development of media technologies]. Naukovyi visnyk Skhidnoievropeiskoho natsionalnoho universytetu imeni Lesi Ukrainky. Seriia: Filosofski nauky, 12(396), 48–52 [in Ukrainian].

Ilden, S., & Mutlu, E. (2020). Transformations of esthetics in postmodern art. Alınteri Journal of Social Sciences, 4(1), 39–46. https://doi.org/10.30913/alinterisosbil.746299 [in English].

Kohut, V. (2019). Video-art Lvova kintsia XX – pochatku XXI st.: Istorychnyi kontekst stanovlennia vydu mystetstva [Video Art of Lviv in the late 20th and early 21st centuries: The historical context of the formation of the art form]. Bulletin of Lviv National Academy of Arts, 39, 317–333 [in Ukrainian].

Leung, Y. K. S., Choi, W. Y. K., & Yuen, M. (2020). Video art as digital play for young children. British Journal of Educational Technology, 51(2), 531–554. https://doi.org/10.1111/bjet.12877 [in English].

Leuzzi, L. (2019). Re-enacting early video art as a research tool for media art histories. In O. Grau, J. Hoth, & E. Wandl-Vogt (Eds.), Digital Art through the Looking Glass. New strategies for archiving, collecting and preserving in digital humanities (pp. 161–177). Edition Donau-Universität [in English].

Meigh-Andrews, C. (2013). A History of Video Art (2nd ed.). Bloomsbury [in English].

Parfait, F. (2001). Vidéo: Un art contemporain [Video: Contemporary art]. Regard [in French].

Pobozhii, S. (2014). Videoart yak tekhnolohiia samoidentyfikatsii khudozhnyka [Video art as a technology self-identification of artist]. Worldview – Philosophy – Religion, 7, 119–128 [in Ukrainian].

Rush, M. (2005). New Media in Art (2nd ed.). Thames & Hudson [in English].

Rush, M. (2007). Video Art (2nd ed.). Thames & Hadson [in English].

Rybalko, S. B., & Mosentseva, D. A. (2021). Vizualna mova ukrainskoho videoartu: 1992–2000 rr [The visual language of Ukrainian video art: 1992–2000]. In The world of science and innovation [Proceedings of the Conference] (pp. 285–290). London [in Ukrainian].

Sandler, I. (1996). Art of the Postmodern Era: From the Late 1960s to the Early 1990s. HarperCollins [in English].

Steinberg, L. (1972). Other Criteria, Confrontations with Twentieth-Century Art. Oxford University Press [in English].

Sturken, М. (1988). Paradox in the Evolution of an Art Form: Great Expectations and the Making of a History. Media, Culture & Communication, 48, 125–148 [in English].

Tarmy, J. (2020, January 30). Video Is Still a Bit Player in the Art World. Here’s Why. Bloomberg. https://www.bloomberg.com/news/articles/2020-01-30/video-art-book-50-years-later-it-still-has-catching-up-to-do [in English].

Uyar, S. (2022). Works of Bill Viola on the Relationship Between Art and Technology. International Journal of Social, Humanities and Administrative Sciences, 8(56), 1038–1045. http://dx.doi.org/10.29228/JOSHAS.64394 [in English].