Нові наративи, імерсійні та інтерактивні художні практики в відеоарті та аудіовізуальній культурі епохи постмодерну

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31866/2410-1176.50.2024.306795

Ключові слова:

відеоарт, аудіовізуальна культура, постмодерн, наратив, відеоінсталяція, відеоенвайронмент, глядач/реципієнт

Анотація

Мета статті – проаналізувати трансформацію наративів і пов’язані з ними жанрові метаморфози та художні практики в відеомистецтві та аудіовізуальній культурі епохи постмодерну.

Результати дослідження. Наголошено, що творчі експерименти відеохудожників 70-90-х рр. ХХ ст. були логічним продовженням розпочатих мистецьких пошуків попередніх 50-60-х рр., ініційованих митцями-структуралістами. Доведено, що в епоху постмодерну активізувався інтерес художників до конституювання «відкритої» комунікації в аудіовізуальній культурі, сформувалася тенденція відеоарту до дематеріалізації об’єкта мистецтва та перетворення глядача/реципієнта на активного учасника, зокрема через реалізацію особливих режимів сприйняття творів відеоарту.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше розглянуто творчі експерименти представників відеоарту епохи постмодерну, які супроводжувалися зміною наративів і появою нових імерсійних та інтерактивних художніх практик.

Висновки. У 1970-1990-х рр. завдяки розвитку цифрових і відеотехнологій аудіовізуальний ландшафт продовжив свою трансформацію, що особливо помітно на прикладі відеоарту та постмодерністських мистецьких експериментів художників, які почали працювати з «диз’юнктивними» та нелінійними наративами, вдалися до деконструкції традиційних художніх форм на базі моделі «відправник – отримувач» та перетворили оповідь на акт інтеркомунікації в аудіовізуальній культурі, де головну роль відіграє глядач/реципієнт. Дематеріалізація об’єктів мистецтва й символізація медіапростору, тобто створення території, де цілковито панувало електронне зображення, а глядач занурювався в нього, є одним із поворотних моментів під час становлення нової онтології аудіовізуального, яка характеризується зміною й розширенням меж реального та віртуального, переосмисленням значення понять простору, часу та енергії, постає базисом розвитку імерсійних технологій та становлення сучасного інтерактивного мультимедійного мистецтва в ХХІ ст.

Біографії авторів

Ігор Печеранський, Київський національний університет культури і мистецтв

Доктор філософських наук, професор

Олена Губернатор, Київський національний університет культури і мистецтв

Доктор філософії з культурології, викладач

Посилання

Birnbaum, D. (n.d.). Damnation of Faust Trilogy. 1983–1987. Electronic Arts Intermix. https://www.eai.org/titles/damnation-of-faust-trilogy [in English].

Bonet, E. (Ed.). (2017). Video writing by artists (1970–1990). Mousse [in English].

Douglas, St. (2002). Every building on 100 west hastings (Sh. Reid, Ed.). Arsenal Pulp Press; Contemporary Art Gallery [in English].

Flusser, V. (1996). Ins Universum der technischen Bilder [Into the universe of technical images]. European Photography [in German].

Frank, P. (1978). Video art installations: The TV-environment. In I. Schneider & B. Korot (Eds.), Video Art: An anthology (pp. 204–209). Harcourt Brace Jovanovich [in English].

Hanhardt, J. (1990). Dé-collage/Collage: Notes toward a reexamination of the origins of video art. In D. Hall & S. J. Fifer (Eds.), Illuminating video: An essential guide to video art (pp. 71–80). Aperture; BAVC [in English].

Holovei, V., & Rud, O. (2019). Sotsiokulturni peredumovy stanovlennia videoartu v konteksti rozvytku media tekhnolohii [Socio-cultural prerequisites for the incipience of video art in the context of the development of media technologies]. Naukovyi visnyk Skhidnoievropeiskoho natsionalnoho universytetu imeni Lesi Ukrainky. Seriia: Filosofski nauky, 12(396), 48–52 [in Ukrainian].

Horsfield, K. (2006). Busting the Tube: A brief history of video art. In K. Horsfield & L . Hilderbrand (Eds.), Feedback: The video data bank catalog of video art and artist interviews (pp. 7–16). Temple University Press [in English].

Huffman, K. R. (1999). Video and architecture: Beyond the screen. In T. Druckrey (Ed.), Ars electronica: Facing the future. A survey of two decades (pp. 135–139). MIT Press [in English].

Huldisch, H. (2018). Before Projection: Video Sculpture 1974–1995 (C. Lehmann, Ed. & B. Opstelten, Trans.). Hirmer [in English].

Iles, Ch. (1990). Sings of the times. A decade of video, film and slide-tape installation in Britain, 1980–1990. Museum of Modern Art [in English].

Leung, S. K. Y., Choi, K. W. Y., & Yuen, M. (2020). Video art as digital play for young children. British Journal of Educational Technology, 51(2), 531–554. https://doi.org/10.1111/bjet.12877 [in English].

Morse, M. (1991). Video installation art: The body, the image, and the space-in-between. In D. Hall & S. J. Fifer (Eds.), Illuminating video: An essential guide to video art (pp. 153–167). Aperture [in English].

Park, H. (2021). The making of transpacific video art, 1966–1988 [PhD Dissertation, City University of New York] [in English].

Pecheranskyi, I. P. (2023). Video-art 1960–1970-kh rr.: Kontraversiia do telebachennia ta modernoho mystetstva [Video art of the 1960s and 1970s: Controversy to television and modern art]. Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Arts, 49, 64–71. https://doi.org/10.31866/2410-1176.49.2023.293286 [in Ukrainian].

Pobozhii, S. (2019, June 6). Videoinstaliatsii Billa Violy: Arttekhnolohiia. Innovatsiia. Tradytsiia [Bill Viola’s video installations: Art technology. Innovation. Tradition]. In Kulturni ta mystetski studii XXI stolittia: Naukovo-praktychne partnerstvo [Cultural and artistic studies of the 21st century: Scientific and practical partnership] [Conference proceedings] (pp. 239–240). National Academy of Management Personnel of Culture and Arts [in Ukrainian].

Rosen, M. (n.d.). Frank Gillette, Ira Schneider. Wipe Cycle. 1969. Center for Art and Media Karlsruhe. https://zkm.de/en/artwork/wipe-cycle [in English].

Rybalko, S. B., & Mosentseva, D. A. (2021). Vizualna mova ukrainskoho videoartu: 1992–2000 rr. [The visual language of Ukrainian video art: 1992–2000]. In The world of science and innovation [Conference proceedings] (pp. 285–290). London [in Ukrainian].

Sutton, T. (2005). Immersive contemplation in video art environments. Contemporary Aesthetics, 3, Article 14. https://digitalcommons.risd.edu/liberalarts_contempaesthetics/vol3/iss1/14 [in English].

Tarmy, J. (2020, January 30). Video is still a bit player in the art world. Here’s why. Bloomberg. https://www.bloomberg.com/news/articles/2020-01-30/video-art-book-50-years-later-it-still-has-catching-up-to-do [in English].

Willis, H. (2005). New digital cinema: Reinventing the moving image. Wallflower [in English].

Wooster, A.-S. (1985). Why don’t they tell stories like they used to? Art Journal, 45(3), 204–212 [in English].

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-06-27

Як цитувати

Печеранський, І., & Губернатор, О. (2024). Нові наративи, імерсійні та інтерактивні художні практики в відеоарті та аудіовізуальній культурі епохи постмодерну. Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», (50), 67–73. https://doi.org/10.31866/2410-1176.50.2024.306795

Номер

Розділ

АУДІОВІЗУАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО