Поняття художнього канону в античному мистецтві як приклад неявної логіки в розкритті естетичного досвіду

Анотація

Метою статті є розвиток когнітивної позиції про те, що онтологічний концепт логосу як основоположного й конститутивного числа закладено в основу всіх творчих процесів. Це явище легко розпізнати в логічному реляційному мисленні, яке, перефразовуючи Елі Сігела (н.в.), виявляє, де речі мають відношення між собою, їхні тотожності й відмінності. Відповідно, зв’язки в мистецтві є вираженням того, як об’єкти мають взаємодіяти один з одним. Отже, насамперед математичне співвідношення називається каноном. Як ілюстративний приклад того, що обговорюється в статті, виступає форма та математична структура давньогрецької вази. Результати дослідження. У процесі естетичного сприйняття зацікавлені глядачі створюють витвір мистецтва разом з майстром. Вони діахронічно сприймають ті самі потужні математичні закони, які запустив художник, щоб зобразити матеріальний світ. Це явище вказує на те, що видатні твори мистецтва мають значний вплив на людський розум завдяки своїй здатності відновлювати й підтримувати порядок у людській психіці, яка часто порушується внутрішніми й зовнішніми чинниками. Наукова новизна. Незважаючи на те, що ця стаття є частиною наявної на сьогоднішній день дослідницької роботи з динамічної симетрії грецької вази, проведеної Д. Хембіджем у ХХ ст., її все ж таки можна вважати незалежним науковим доробком і результатом попередніх досліджень авторки з естетичних переживань і відчуттів сакрального. Окрім того, це дослідження розглядає предмет в нейроестетичній перспективі. У ньому обговорюється природа розуму та моністична концепція людини. Крім того, феноменологічно можна простежити розвиток естетичного досвіду, який структурований у послідовному руслі, запропонованому Романом Інгарденом. Висновки. Логіка — це вправа мислення, якщо її теореми та дії не завжди чітко виражені у творіах мистецтва, а приховані під поверхнею шедеврів, створених талановитими особистостями. Логіка спрямована на очищення людського розуму, на його відповідність універсальним онтичним законам. Практикування логіки в будь-який спосіб — насамперед через споглядання мистецтва — доводить розумове прагнення людини відновити єдність світу, яку закріплює та охороняє логос.