Пластична виразність актора: режисерські пошуки в царині візуальної культури

Анотація

Метою статті є визначення особливостей пластичної культури професійних і непрофесійних виконавців народного й сучасного танцю в сценічному й екранному просторі, а також обґрунтування оптимальних режисерських прийомів окреслення ролі хореографії в аудіовізуальному мистецтві. Результати дослідження. У процесі дослідження застосовано низку наукових методів, зокрема діалектичний метод, який використано для глибокого аналізу трансформацій у взаємодії хореографічного, сценічного й аудіовізуального мистецтва. За допомогою історико-культурного методу досліджено еволюцію хореографії на сцені та екрані. Завдяки аналітичному методу висвітлено вплив екранних медіа на хореографічне мистецтво. Емпіричний метод дає змогу дослідити творчі практики режисерів, хореографів, балетмейстерів, професійних і непрофесійних виконавців народних і сучасних танців у театрі та кіно. Зазначені методи дозволяють дослідити становлення й розвиток пластичної виразності актора в українському кіно й театрі. Виявлено, що самобутня природа кіномистецтва формується в тісній взаємодії з хореографічним мистецтвом. Наукова новизна. У статті розкрито особливості пластики виконання народного й сучасного танцю професійними й непрофесійними виконавцями. Подано народний і сучасний танець як унікальний складник і репрезентант національної ідентичності в сценічних та екранних творах. Розкрито особливості творчої співпраці режисера, хореографа й виконавця в роботі над народним і сучасним танцем у його сценічній та екранній версіях. Висвітлено унікальну роль режисера в інтерпретації хореографічних постановок на сцені та екрані. Висновки. Виявлено, що режисери театру й кіно не лише демонструють оригінальність власної інтерпретації хореографічних творів на сцені та екрані, але й поширюють та популяризують народний танець, сучасний танець та балет. З’ясовано, що режисери екранного мистецтва використовують технологічні можливості екранної мови, її універсальні комунікативні здатності з метою представлення глядачеві складної танцювальної хореографії. Доведено роль сучасного й народного танцю у формуванні пластичної культури актора.